Діти з вираженим гіпертимним типом акцентуацій не мають наміру скоєння злочинів, але їхня енергійність, нестриманість і легковажність у поєднанні з браком контролю над їхньою імпульсивністю часто стають причиною делінквентних дій. Отже, вони погано сприймають монотонну діяльність, прагнуть лідерства серед одноліткі навіть шляхом порушення норм. Їхня чутливість до покарання знижена, а злочини рідко мають запланований або мстивий характер. Вони добре реагують на заохочення і не злопам’ятні. 

Психологічні особливості циклоїдного типу, що можуть сприяти злочинності, є такі: емоційна нестабільність, що провокує неконтрольовані реакції й ризиковані дії; схильність до імпульсивності в певні фази; суб’єктивне відчуття ізоляції або непотрібності як мотивація до відчайдушних вчинків; висока вразливість до соціального осуду, що може спричинити аутоагресивні прояви. 

Діти з лабільною акцентуацією не мають злочинних нахилів, але можуть ненавмисно чинити правопорушення в стані гострої емоційної реакції на події. Так злочин стає наслідком емоційного стану. Участь у правопорушеннях переважно пасивна, однак дитина буває й виконавцем та після протиправного вчинку часто відчуває провину, тому може сама розповісти про подію. Такі випадки потребують психологічної підтримки дитини, а не її покарання. 

Злочинна поведінка дітей з астено-невротичними рисами не є типовою, але можлива в умовах сильного тиску, тривалого психоемоційного напруження чи маніпуляцій над ними. Такі діти частіше стають жертвами, ніж ініціаторами. Для них злочини не є систематичними або навмисними, зазвичай мають реактивний характер і часто супроводжуються почуттям провини та самозвинувачення. Діти з вираженим астено-невротичним типом акцентуацій мають низьку кримінальну енергію та швидко піддаюються натиску. Впливати на таку поведінку покаранням неприпустимо. Слід проводити корекційну роботу з дитиною та підтримувати її психологічно.

Сенситивні діти рідко ініціюють злочини, але можуть бути втягнуті в протиправні діяння через тиск або страх, а також втікати з дому, чинити суїцидальні спроби й реагувати аутоагресією на психічну травму. Отже, вони не є ініціаторами злочинів і стають їх учасниками під впливом страху. На відміну від інших типів часто мають прояви вираженого каяття. У слідчих діях потребують обережного підходу та емоційної безпеки.

Діти з тривожно-педантичним типом характеру рідко чинять умисні злочини з власної ініціативи, а їхні дії часто мають реактивний або компенсаторний характер. Вони зазвичай потерпають від власного гіперконтролю; мають внутрішні деструктивні реакції або звинувачують інших. Здатні неусвідомлено спотворювати події заради своєї відповідності уявним зразкам правильності. Їхні правопорушення зазвичай несуттєві, епізодичні та спровоковані тривожністю. У слідчих діях потребують максимальної психологічної безпеки, чіткої структури опитування та підтримки.

У випадку вираженого інтровертованого типу акцентуації злочин стає не наслідком прямої агресії, а свідченням внутрішнього конфлікту чи емоційного вибуху в результаті накопиченння стресу. Інтроверти рідко діють у групі, тому їхні правопорушення зазвичай індивідуальні. Вони не часто проявляють злочинну активність в її типовому розумінні. Їхня протиправна поведінка рідкісна й має свої особливості. Наприклад, схильність до фантазування може бути проявлена в протиправних діях з вигаданим або незвичним мотивом. Через слабкий зв’язок із соціумом дитина менше боїться осуду і може чинити правопорушення в своїй уяві внаслідок нерозуміння або незнання соціальних норм, через що її поведінка може бути асоціальною, але не відкрито агресивною.

Якщо діти вираженого інтровертованого типу вчиняють правопорушення, то вони незвичні за мотивами, часто формально продумані та містять емоційного співпереживання. Такі діти потребують поваги до своїх меж та індивідуального психологічного підходу до них у розслідуваннях і допитах.

Діти зі збудливим типом характеру мають особливу імпульсивність, афективну вибуховість, слабкий контроль над емоціями, агресивність, нетерпимість до обмежень. Вони схильні до фізичного реагування на фрустрацію та криміногенні, а тип їхніх дій є найбільш небезпечним серед усіх акцентуацій.

Отже, збудливий тип особистості без його системної кореляції в порівнянні з іншими типами має високий ризик правопорушень. Його афективно-реактивні діяння (бійки, напади) спонтанні, агресивні, жорстокі й пов'язані або з опором авторитету, або є насильницькими проти слабших (булінг, знущання над тваринами).

Є актуальною потреба посиленого контролю над такими дітьми в чітких межах поведінки, а також корекційна та психологічна робота. У слідчих діях важливо уникати афектів та застосовувати спокійний і структурований стиль спілкування. 

Дитина з вираженим демонстративним типом акцентуації часто є організатором групи, намагаючись спровокувати конфлікт заради видовища; імітує або перебільшує обставини правопорушення. Злочини часто показово театралізовані. Можуть бути провокаційними, публічними або маніпулятивними, адже діти цього типу здатні вдаватися до правопорушень задля драматичного ефекту. Для них вчинення злочину зазвичай відбувається не через дійсну потребу, а через потребу сценічну – заради визнання. В роботі з такими дітьми слід пам’ятати про необхідність контролю за їхніми соціальними контактами, відокремлюючи достовірну інформацію від вигадки та працюючи над розвитком емпатії. 

Цей нестійкий тип є найбільш криміногенним особливо в підлітковому віці. Його основні риси – відсутність волі, слабка саморегуляція, інфантильність, незацікавленість у майбутньому, постійна потреба в розвагах, уникнення обов'язків, ігнорування норм і правил. Діти з вираженою нестійкою акцентуацією характеру зазвичай не є ініціаторами, але легко стають знаряддям інших, внаслідок чого потребують соціального захисту від асоціального оточення, посиленого нагляду за ними відповідними структурами, формування відповідальності та сили волі.