Чому діти вчиняють сексуальне насильство щодо інших дітей і що з цим робити

Сексуальне насильство, яке вчиняє одна дитина щодо іншої, найчастіше викликає відчуття безпорадності і сильну емоційну реакцію у дорослих, в т.ч. і у фахівців, які стикаються з цим. Слід розуміти, що сексуальні дії з боку однієї дитини щодо іншої дитини не завжди є цілеспрямованою дією сексуального насильства. Для фахівців, які працюють з таким випадком, важливо розуміти, що така поведінка може бути пов’язана з низкою факторів, а також чітко знати, яких втручань потребує як постраждала дитина, так і та, яка вчинила насильство. Докладніше ми зупинимося на роботі з другою категорією дітей.

Фактори, які можуть бути підґрунтям вчиненого сексуального насильства однієї дитини щодо іншої.

    Досвід насильства або травмування

У значної частини дітей із сексуалізованою агресивною поведінкою в анамнезі є травмувальний досвід - сексуальне або фізичне насильство, емоційне нехтування, перебування у середовищі, де грубо порушуються особисті межі і відсутнє почуття безпеки.
Як це працює:

    формується викривлене уявлення про близькість і тілесність;

    стирається межа між “дозволено” і “не дозволено”;

    відбувається відтворення пережитого досвіду як способу “опрацювання” травми.

У підлітковому віці це може посилюватися через зростання сексуального інтересу та інтенсивні емоції, які обумовлені пубертатним періодом, зокрема стрімкими гормональними змінами. Якщо травма не опрацьована, підліток може діяти імпульсивно, відтворюючи знайомі/пережиті сценарії.    
З факторів, що пов’язані з психічним здоров’ям, у таких випадках часто фіксуються:

    посттравматичні реакції (гіперзбудження, імпульсивність);

    труднощі з регуляцією емоцій;

    дисоціативні прояви.

    Відсутність сформованих уявлень про межі і згоду

Дитина не народжується з розумінням приватності тіла - це результат навчання і виховання. Якщо дорослі уникають ці теми, дають суперечливі сигнали або самі порушують межі (наприклад, не поважають тілесну автономію), дитина не формує чітких орієнтирів.
 Це означає, що:

    дитина думає, що діє в межах норми;

    така поведінка порушує межі допустимого, зокрема тілесності інших;

    не оцінює наслідки для іншої людини.

У підлітків це ускладнюється:

    прагненням до експериментування;

    впливом групи однолітків;

    недооцінкою ризиків (особливість розвитку префронтальної кори).

    Вплив сексуалізованого контенту

Ранній доступ до порнографії або контенту для дорослих формує відчуття викривленої “норми” та нереалістичні сценарії, впливає на психосексуальний розвиток, що у свою чергу призводить до:

    нормалізації примусу або домінування;

    об’єктивації іншої людини;

    нерозуміння теми згоди та особистих кордонів і меж приватності.

Для підлітка, який ще не має сформованого критичного мислення, це може ставати “моделлю сексуальної поведінки”.
   Посилюючі фактори:

    відсутність дорослого, який пояснює різницю між реальністю і контентом;

    емоційна депривація (стан, спричинений тривалою відсутністю або дефіцитом емоційного контакту, любові, турботи та підтримки, що призводить до незадоволення базових емоційних потреб);

    поєднання з імпульсивністю.

Ризики зростають при:

    поведінкових розладах;

    залежностях (у тому числі цифрових);

    обсесивних тенденціях (нав’язливе відтворення побаченого).

    Порушення саморегуляції та імпульсивність

У дітей і підлітків механізми гальмування поведінки ще формуються. Якщо додатково є фактори ризику, контроль ще слабший. Як це проявляється:

    дія “тут і зараз” без оцінки наслідків;

    труднощі зупинитися;

    низька толерантність до фрустрації.

Найчастіше це пов’язано з:

    СДУГ (синдром дефіциту уваги і гіперактивності) - імпульсивність, пошук стимуляції;

    травмувальним досвідом - постійна напруга нервової системи;

    розладами настрою - коливання емоційного стану, що впливають на контроль.

У пубертаті ситуація загострюється через:

    гормональні зміни;

    підвищену чутливість до винагороди;

    недорозвинену систему самоконтролю.

    Потреба у контролі, владі або компенсації безсилля

Якщо дитина системно переживає безсилля (домашнє насильство, приниження, булінг), вона може шукати ситуації, де сама стає “сильнішою”.
Сексуалізована поведінка у цьому випадку:

    не про інтерес до сексу як такого;

    а про контроль, домінування, зняття внутрішньої напруги.

Часто це поєднується з:

    розладами поведінки;

    агресивними моделями у сім’ї;

    відсутністю безпечних моделей поведінки.

    Дефіцит емоційного контакту та уваги

Коли дитина не має стабільного емоційного зв’язку з дорослим:

    вона шукає способи привернути увагу;

    може експериментувати з поведінкою, яка викликає сильну реакцію;

    не формує емпатію через відсутність досвіду прийняття.

У підлітків це часто поєднується з:

    самотністю;

    заміщенням близькості через ризиковану поведінку.

Можливі супутні стани:

    депресивні прояви;

    тривожність;

    розлади прив’язаності.

Що робити дорослим у випадку, коли зафіксовано випадок сексуального насильства однієї дитини щодо іншої:

    icon

    Забезпечити безпеку

    фізично роз’єднати дітей (особливо стосується закладів, де діти перебувають цілодобово);

    оцінити, чи була шкода і чи потрібна медична допомога;

    не залишати ситуацію без реакції - звернутися до поліції.

    icon

    Стабілізувати власну реакцію

Емоційна реакція дорослого впливає на подальшу динаміку. Агресія і сором не зменшують ризик повторення, а лише поглиблюють проблему. Тому дорослим слід, у першу чергу, стабілізувати власний стан, після чого спланувати подальший алгоритм дій.   
Важливо пам’ятати, що передусім ми реагуємо на ситуацію як люди, і лише потім - як фахівці чи фахівчині. Якщо ми маємо власний досвід пережитого насильства, нам може бути складно діяти професійно та надати належну допомогу дитині - як тій, що постраждала, так і тій, яка вчинила насильство. Саме тому надзвичайно важливо працювати над власними переживаннями та емоційною стійкістю.

    icon

    Розвести ролі

    дитина, яка постраждала - потребує захисту і підтримки;

    дитина, яка вчинила дії - потребує корегувальноїдопомоги і у випадку, якщо її дії є злочином - притягнення до відповідальності, з урахуванням принципів і процедур правосуддя, дружнього до дитини.

Це два різні процеси, які не можна змішувати.

    icon

    Залучити фахівців

До мультидисциплінаркої команди, яка працюватиме з випадком, можуть бути включені різні фахівці: 

    працівник служби у справах дітей; 

    фахівець-кейс менеджер центру соціальних служб/соціальний менеджер в громаді;

    психолог (зокрема, центру соціальних служб/іншого надавача соціальних послуг чи іншої установи/організації);

    ювенальний поліцейський;

    за потреби - лікар-психіатр в межах психолого-психіатричної експертизи.

Оптимально, коли на перших етапах роботи буде зібрано інформацію, що включає:

    аналіз сімейного середовища або того, в якому проживає/перебуває дитина (наприклад, якщо це інтернатний заклад);

    визначення наявності травмувального досвіду;

    оцінку рівня психічного розвитку;

    скринінг на розлади психіки і поведінки для визначення траєкторії подальшого корегувального втручання.

Така інформацію дозволить якісно і ефективно вибудувати подальші втручання. 

Яких втручань потребує дитина, яка вчинила такі дії

    icon

    Індивідуальна психологічна робота з дитиною

Ключові напрями:

    формування розуміння згоди і меж сексуальної взаємодії;

    розвиток емпатії (розуміння наслідків своїх дій);

    навички саморегуляції (зупинка імпульсу);

    робота з травмою (якщо є);

    робота з розладами психіки і поведінки, якщо актуально.

Ефективними підходами є:

    когнітивно-поведінкова терапія;

    травма-інформований підхід;

    елементи мотиваційного інтерв’ю.

    icon

    Робота з батьками/ особами, які їх замінюють

Без залучення дорослих зміни нестійкі.Фокус такої роботи має бути спрямований на:

    чіткі і зрозумілі правила щодо особистісних меж;

    розвиток навичок комунікації без сорому і залякування;

    підвищення ефективності нагляду без тотального контролю;

    зменшення факторів ризику (контент, середовище, дозвілля/зайнятість).

    icon

    Управління ризиками

Практичні заходи:

    обмеження ситуацій, де дитина може залишатися наодинці з молодшими;

    контроль цифрового середовища;

    регулярний контакт з авторитетним значимим дорослим.

    icon

    Групові або спеціалізовані програми

Для підлітків із повторюваною сексуалізованою поведінкою ефективні програми, які включають:

    тренування соціальних навичок;

    інформування про відповідальність за протиправні дії;

    відновлювальні практики (де це безпечно і доцільно);

    формування навичок безпечної поведінки, зокрема сексуальної.

Підсумок

Сексуалізована поведінка дітей, зокрема і передпідліткового/підліткового віку, як і прояви сексуального насильства між дітьми - це сигнал про порушення у розвитку, середовищі або психоемоційному стані.
Пубертат підсилює ці процеси, але не є їх причиною.   
Ключове завдання дорослих - одночасно:

    захистити постраждалу дитину;

    зупинити поведінку;

    створити умови, за яких дитина, що її вчинила, не повторить її знову.

Illustration

Інформаційну платформу створено в межах ініціативи ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та у партнерстві з Національною психологічною асоціацією (Дивізіоном ювенальної психології).

Illustration

Інформаційну платформу створено в межах ініціативи ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та у партнерстві з Національною психологічною асоціацією (Дивізіоном ювенальної психології).