Психологи, які залучаються до кримінальних проваджень за участю дітей, мають володіти спеціальними психологічними знаннями та вміти їх застосовувати відповідно до слідчої / процесуальної дії. Основою використання цих знань є розуміння методів та психологічного інструментарію, що фактично є методологією.  Ключові методи роботи психологів у межах кримінальних проваджень – це спостереження, інтерв’ювання, контент-аналіз та аналіз відеозапису. Розглянемо їх детальніше.  Спостереження як метод полягає в цілеспрямованому й організованому сприйнятті психологом поведінки дитини та її реєстрації в процесі комунікативної діяльності, що передбачає виявлення індивідуальних особливостей дитини, специфіки діяльності її певних психічних процесів та особливостей відтворення обставин подій.  До сфери спостереження входять манери, жести, комунікабельність, реакція на подразники, поставлені дитині запитання, її психічний стан, викликаний перебігом процесу, необхідністю спілкування, ін.  Зовнішній вигляд дитини може стати джерелом додаткової інформації про неї. Зачіска, колір волосся, стиль одягу, пірсинг, значна кількість татуювань, надмірне застосування косметики, нестандартний манікюр тощо можуть бути ознаками прояву протесту проти норм, установлених суспільством або «нав’язаних» учителями чи батьками; відображати демонстративність, свідчити по актуалізовану потребу в приверненні уваги тощо. Всі ці зовнішні прояви мають значення для формування загального образу особистості та особливостей, виявлених у неї.  Загальний настрій дитини визначається не лише через її вербальні прояви, а ще й через поставу, рівень рухливості, міміку, жести. Дитина може триматися скуто, напружено, вільно, мляво або енергійно. Її рухи бувають пластичними або, навпаки, незграбними й погано скоординованими; швидкими – доцільними або хаотичними, занадто повільними або метушливими. Рухливість дитини може бути високою (непосидюча, постійно крутиться, періодично підводиться й ходить по кімнаті), а також нормальною і низькою (малорухлива, пасивна, загальмована).  Важливо спостерігати за різними аспектами мовленнєвих проявів за критеріями нормотипів розвитку: інтенсивність голосу (надто гучний, крик, шепіт), його виразність або монотонність, особливості тембрового забарвлення (хрипкий, скрипучий, писклявий тощо); темп мовлення (квапливий, плутаний, уповільнений) та його зміна впродовж опитування; рівень мовленнєвої активності – від балакучості до односкладних висловів, коли доводиться постійно стимулювати розповідь дитини додатковими запитаннями; відстежувати наявність або відсутність пауз у розмові.  Тембр голосу та його гучність свідчать про емоційне ставлення дитини до пережитої події та реагування на неї. Словниковий запас, точність висловленої думки, вміння будувати складні речення можуть свідчити про наявність / відсутність нейропсихологічних порушень, однак слід звертати увагу, чи чітко вимовляє дитина слова відповідно до її віку, чи шепелява або гугнява тощо. В разі наявності описаних ознак слід звертати увагу на інфантильні звороти, жаргонні вирази, слова іншомовного походження (йдеться про їх доречність у контексті спілкування). Постійна зміна теми розмови без завершення попередньої, схильність говорити з собою, мовби відповідаючи на запитання, яких співрозмовник не ставить і не чує, можуть бути симптомами порушень психічного розвитку, який потребує огляду фахівцем.  Оцінюючи зміст міміки та жестів психолог має взяти до уваги їх відповідність ситуації та висловлюванням дитини. В цьому випадку слід враховувати конгруентність (узгодженість) між тим, що дитина говорить, і тим, як це відображається на її обличчі (міміка), а також в її невербальній поведінці (жести, тон голосу, рухи). Коли слова й невербальні сигнали гармонійні й доповнюють одне одного, таку людину ми зазвичай сприймаємо як щиру та відкриту. Якщо між словами та мімікою є суперечності, це може вказувати на нещирість, замасковані емоції, внутрішні конфлікти, бажання приховати інформацію або обмежити надання відомих фактів, спробу маніпулювати та дотримуватися власної, заздалегідь обраної стратегії взаємодії, ін. 

Важливо розуміти, що виявлені ознаки неконгруентності не означають, що дитина приховує інформацію або не переживала цей досвід. Подібна неузгодженість з урахуванням контексту, аналіз того, коли саме і при відповіді на які запитання ці ознаки виявлені, дають можливість зрозуміти, що тема, яка обговорюється, емоційно значуща для дитини й потребує додаткових запитань.
   При оцінюванні результатів спостереження слід пам’ятати, що під час допиту дитина перебуває в незвичних для неї умовах, не завжди повноцінно розуміє, що й навіщо відбувається, тому все це може впливати на її поведінку, а також на бажання чи небажання взаємодіяти з психологом і представниками слідства.

Метод інтерв’ю полягає у вербальній комунікації між психологом і дитиною, що передбачає розмову за заздалегідь підготовленими запитаннями. Цей метод відрізняється від інших неухильною організованістю й нерівнозначними функціями співрозмовників: психолог опитує дитину, не висловлюючи власної думки й не надаючи оцінки її відповідям на поставлені ним запитання. Отже, діалог відсутній. Види та особливості інтерв'ю:

Контент-аналіз –– це метод дослідження, який аналізує текстову, аудіо- або відеоінформацію з метою виявлення закономірностей, емоційного забарвлення, прихованого змісту та відображення в них різних фактів та тенденцій. У психології, в тому числі кримінальній, для аналізу висловлювань застосовуються щоденники, листи, повідомлення у соцмережах, стенограми, бесіди з метою дослідження мотивів дій або бездіяльності дітей різних процесуальних статусів (аналіз допитів, передсмертних записок, погрозливих повідомлень тощо). Переваги контент-аналізу:

Ризики контент-аналізу:

Метод аналізу відеозапису допиту передбачає аналіз зафіксованої в ньому комунікативної діяльності учасників, аналіз їхніх висловлювань та запитань, невербальних проявів та емоційних реакцій, а також запис стенограм або фрагментів відтворюваної інформації, важливою для подальшого висновку.

Психологічний інструментарії зазвичай потрібний під час допиту дітей, якщо їм необхідно відтворити з допомогою засобів та матеріалів обставини подій, які в процесі допиту допомагають дитині розповісти про них або їх вербалізувати, якщо через відсутність відповідних знань, наприклад, назв статевих органів, вона може їх показати на анатомічній ляльці. В цьому випадку особливо важливим є правильне розуміння інтерв'юером того, що сталося з дитиною.

Психологічний інструментарій для використання під час проведення допиту

Використані джерела:1. Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: підруч. для студ. юрид. спец. ВНЗ. Київ: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2005. 424 с.
2. Максимова Н. Ю. Психологія девіантної поведінки. Київ «Либідь» 2011. 520 с.
3. Методологічна рефлексія. Контент-аналіз: переваги та недоліки. URL: https://bit.ly/4cOSz8W/ (дата звернення 1.03.2025).
4. Чебоненко С. О., Бадира В. А. Пенітенціарна педагогіка та виховна робота із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі. Чернігів: ПП «ОПЦ», 2005. 70 с.