Ознаки педагогічної занедбаності дитини в кримінальному пров

Ознаки педагогічної занедбаності дитини в кримінальному провадженні

Інтелектуальна недостатність (розлад інтелектуального розвитку) виникає в період дорослішання дитини, охоплюючи її інтелектуальний дефіцит та дефіцит адаптації в концептуальній, соціальній та практичній сферах. Встановлюється психіатрами та має відповідати вказаним нижче критеріям (DSM-5 –– Діагностичне та статистичне керівництво з психічних розладів): ● дефіцит інтелектуальних функцій (логічне та абстрактне мислення, розв’язання проблем, планування, формулювання суджень; здатність до академічного навчання та навчання на власному досвіді), підтверджений клінічною оцінкою і тестуванням інтелекту за допомогою індивідуалізованих та стандартизованих інструментів;
● дефіцит адаптації, що призводить до невідповідності стандартам розвитку та соціокультурним стандартам, необхідним для особистої автономії та соціальної відповідальності, що за відсутності постійної підтримки обмежує функціонування в одному або більше видах щоденної діяльності, наприклад, у спілкуванні, в соціальному житті в різних середовищах (вдома, навчальному закладі, на роботі та в громаді тощо);
● виникнення інтелектуального дефіциту та дефіциту адаптації в період зростання дитини.

Педагогічна занедбаність –– стійке порушення розвитку, обумовлене недостатністю виховання та навчання, що проявляється в поведінкових відхиленнях, пасивності, браку цінностей тощо; має ознаки знижених інтелектуальних здібностей, вузького кола інтересів або їх відсутності; інфантилізму, емоційної нестійкості, ускладненої соціалізації тощо.
Педагогічна занедбаність може також розглядатися через певні форми, які відображають її рівень і характер. Перша форма –– це несформовані елементи і навички навчальної діяльності, причиною чого є індивідуально-психологічні особливості інтелектуального розвитку та вади пам’яті, а також неуважність, невпевненість, занижена самооцінка.
Друга форма характеризується несформованою мотивацією до навчання, причиною чого можуть бути неадекватна оцінка навчальної діяльності та міжособистісні стосунки.
Третя форма –– нездатність довільного регулювання уваги в навчальній діяльності і як наслідок – проблеми виховання і навчання в сім’ї, дошкільному закладі, школі.

Основні прояви педагогічної занедбаності:

труднощі з навчанням, що можуть проявлятися в повільному засвоєнні інформації та незадовільній успішності, спричинених з недостатньо розвиненими життєвими навичками;

недорозвинення таких психічних процесів, як запам’ятовування, уява, мислення, а також деяких якостей, властивих будь-якій соціальній особистості, загострені такими характеристиками, як самолюбство, конфліктність, часта зміна настрою;

викривлене ставлення дитини до себе й до оточення, що накладає відбиток на її поведінку та комунікацію;

брак інтересу до навчання й саморозвитку, низькі або відсутні академічні здібності через дефіцит навчального навантаження;

відсутність власних цінностей та уявлень про суспільні норми поведінки;

незнання елементарних правил гігієни, їх недотримання або повне нехтування ними;

небажання залучатися до суспільно-корисної діяльності.

Вікові особливості педагогічної занедбаності

Педагогічна занедбаність дітей дошкільного віку проявляється у відсутності посидючості та уваги на заняттях, а також в неадекватній / неприйнятній поведінці, коли дитина дошкільного віку може нагрубити вихователю, вдарити тварину тощо. Ознаки педагогічної занедбаності у дошкільному віці:

неуспішність у груповій рольовій грі, перевага нескладним за змістом предметним іграм;

відсутність концентрації уваги під час ігор, читання, дослідження нового;

неспроможність в інших видах діяльності;

непідготовленість до школи, що виражається в невідповідності вікових можливостей рівню уявлень дитини про навколишнє середовище;

дисгармонійність розвитку емоційно-вольової сфери, нерозвиненість психічних процесів;

відсутність або слабкість мотивації до навчання, пізнавальної та інших видів діяльності;

скарги дитини на те, що їй нудно на підготовчих заняттях, навчанні читанню і письму;

відхилення в поведінковій сфері;

ускладнення в ігрових відносинах з однолітками;

нестача словникового запасу, внаслідок чого дитина не може висловити свою думку повноцінно, вагається з підбором слів для назви предметів і дій, не здатна описати сюжетні картинки; невміло переказує те, що почула, і називає загальними словами те, що її оточує (наприклад, «машина» в її розумінні – це також автобус, трактор, велосипед тощо).

В молодшому шкільному віці педагогічна занедбаність часто обумовлена дисгармонійним розвитком психологічних властивостей та якостей особистості внаслідок неправильного виховання в сім'ї й недоліків навчання в школі. Соціально і педагогічно занедбані молодші школярі мають ряд особистісних особливостей, зокрема, високий ступінь тривожності та дезадаптації, занижену самооцінку, емоційно-вольову незрілість, недостатню керованість, а також низький соціальний статус, що виявляється в їх неприйнятті однолітками та в конфліктних ситуаціях з батьками, що негативно впливають на особистісний розвиток і соціалізацію дітей.

У підлітковому віці, якщо своєчасно не виявити педагогічну занедбаність і не розпочати корекційну роботу над нею, підлітки перестають відвідувати навчальні заклади, не працюють і ведуть аморальний спосіб життя, наслідком чого є суттєві порушення у сфері спілкування, неприйняття себе як особистості через комплекси, відставання від навчальної програми, а отже – й порушення сфери пізнання. Можлива поява / загострення проявів акцентуацій характеру, деформація ціннісних орієнтацій, соціальних установок, формування девіантної поведінки.

Отже, найчастіше педагогічну занедбаність розглядають як прогалини у знаннях і навичках. Підкреслюючи відмінності між педагогічною занедбаністю та інтелектуальною недостатністю (затримка психічного розвитку), фахівці вважають, що перша обмежується сферою знань і вмінь та не поширюється на якість інтелектуальної діяльності, друга визначається негативними якісними характеристиками інтелектуальної діяльності, а брак знань і навичок стає наслідком цього недоліку. Насправді між цими двома станами існує складний взаємозв'язок. Педагогічна занедбаність –– це насамперед збіднення та обмеження діяльності за наявності можливостей розвитку. Таким чином, педагогічна занедбаність не є чимось зовнішнім у формуванні дитячої психіки, а виступає її негативним фактором, який за несприятливих обставин призводить до інтелектуальної недостатності, а отже – до затримки психічного розвитку.

Що робити при виявлені ознак педагогічної занедбаності дитини в процесі слідчих (розшукових) та процесуальних дій

В підготовці до слідчих (розшукових) та в процесуальних діях слід приділити ретельну увагу збору інформації про сімейну історію дитини та відвідування нею освітнього закладу. За відсутності такої можливості з’ясувати це під час комунікації з нею, сприймаючи її як передовсім як особистість, незалежно від рис характеру та імовірних негативних відгуків або упередженого ставлення представників слідства. Наприклад: «Та він до нас у відділок ходить частіше ніж до школи», «Невдовзі 18 років, ніхто з ним панькатися не буде», «Мати каже, що донька вже давно некерована, з нею завжди купа проблем», «З ним і так все ясно, у 8-му класі навіть прізвища класного керівника не знає. Зараз швидко допитаємо…» і подібне. Вкрай важливо актуалізувати свої знання з вікової психології, беручи до уваги, що є біологічний і психологічний вік, та відповідно вибудовувати комунікацію з дитиною, формулюючи запитання й використовуючи допоміжний інструментарій: картки із зображенням емоцій, кольорів, пори року, фігур тощо; канцелярське приладдя, іграшки, схематичний малюнок силуету людини, інше.
Готуючи висновок, слід обґрунтувати виявлені критерії педагогічної занедбаності та надати рекомендації працівникам правоохоронних органів, які сприяли би розвиткові дитини.

Використані джерела

1. Артемчук О. Педагогічна занедбаність та її причини. URL: http://surl.li/fgvzwn (дата звернення: 01.11.2024).2. Бондаренко Х., Коновальчук І. Особливості роботи вчителя початкових класів з педагогічно занедбаними дітьми. Майстерність комунікації у мистецькій і професійній освіті: збірник наукових праць / за заг. редакцією Н. Є. Колесник, О. М. Піддубної, О. М. Марущак. Житомир: ФО-П «Н. М. Левковець», 2020. У 2-х ч. Ч. ІІ. С. 139––141.3. Довідник діагностичних критеріїв DSM-5 від Американської психіатричної асоціації / пер. з англ. О. Лисак, М. Прокопович; наук. ред. В. Горбунової, Л. Засєкіної, О. Плевачук. Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2023. 536 с.4. Кас’яненко О., Барна Х. Особливості роботи з педагогічно занедбаними дітьми старшого дошкільного віку. Актуальнi питання гуманiтарних наук. Вип 43, том 2, 2021. С. 173––179.5. Методичні рекомендації вчителям загальноосвітніх навчальних закладів щодо організації роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. Суми: РВВ СОІППО, 2013. 64 с.6. Ткаченко Н. В. Системний підхід до подолання проблеми педагогічної занедбаності в процесі навчання молодшого школяра. Теорія і практика сучасної психології. 2010, випуск 1. С. 68––72.

Козлова А., Партицька В.

Інформаційну платформу створено в межах ініціативи ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та у партнерстві з Національною психологічною асоціацією (Дивізіоном ювенальної психології).