Виявлення ознак психотравмування дитини, постраждалої від насильства, під час проведення допиту / опитування
Переживання психотравми – це емоційні процеси і стани у відповідь на психотравмувальну ситуацію, які супроводжують особистісно значущі форми активності дитини (поведінка, діяльність, спілкування, сприйняття, спогади, уява, бажання тощо).
Психічна травма може статися в результаті:
● безпосереднього переживання особою травмувальної події;● особистого свідчення про подію, що стосувалася інших осіб;● отримання раптового або несподіваного повідомлення про те, що сталося з членами сім’ї або близькими друзями (загрозлива для життя ситуація, смерть тощо);● повторюваність певних дій або надмірна уразливість внаслідок травмувальної події, що спричиняють сильну негативну емоційну реакцію.
До психотравмувальних подій відносять такі, що:
● супроводжуються заподіянням фізичної шкоди або загрожують життю (DSM–V, 2013);● порушують психологічну цілісність особи або загрожують порушенням (DSM–III, 1987) внаслідок втрати об’єкта прив’язаності; зради об’єкта прив’язаності; проявів насильства та зневажливого ставлення.
Класифікація психічних травм:
монотравма –– однократна подія, обмежена у часі
мультитравма –– одночасний вплив декількох різних за характеристиками травмувальних подій в один проміжок часу
секвенційна (послідовна) травма –– повторення одного й того ж виду травми; комплекс ознак внаслідок кількох подій, спровокованих одним фактором
травма психічного розвитку –– порушення його природного процесу.
Вказані часові проміжки умовні, оскільки залежать від вікових та індивідуально-психологічних особливостей дитини.
Важливі аспекти переживання психотравми дитиною:
● особливості умов проживання (зміна оточення, повернення до звичного режиму);● доступ кривдника до дитини;● вікові особливості (що менший вік дитини, то менший рівень розуміння негативного характеру сприйняття насильства);● індивідуально-психологічні особливості (затримка психічного розвитку, педагогічна занедбаність, високий рівень розвиненості психічних процесів тощо);● досвід інших психотравмувальних подій.
Готуючи рекомендації за результатами проведеного допиту, важливо звернути увагу на таке: чи можна дитині надалі залучатися до слідчих дій і чи не наражається вона на повторне травмування.
В разі неможливості припинення слідчих дії за участю дитини слід визначити, за яких обставин вони мають відбуватися, а також враховувати умови, в яких перебуває дитина. Якщо вони не відповідають її найкращим інтересам (наприклад, проживає з кривдником), треба зафіксувати необхідність вилучення дитини з небезпечного середовища.
Якщо психолог спостерігає певні відхилення в розвитку, то має ініціювати призначення для дитини психолого-психіатричної експертизи. Це дасть можливість встановити причинно-наслідкові зв’язки між подією та імовірними відхиленнями і звернутися за потреби до психолога / психотерапевта з метою опрацювання травмувального досвіду дитини.