Спрямування

Формування у дитини невідповідного ставлення до отриманого досвіду. Викривлення понять «добре» і «погано».

Прояви

Висловлювання дитини: «Мене так люблять»; «Це така гра»; «Мама сказала, що про це не можна нікому розповідати»; «Мені казали, що це – підготовка до дорослого життя».

Спрямування

Психологічний вплив, який спонукає дитину до дій через емоційну сферу, а не через свідомість та інтелект. 

Прояви

Залежить від емоційної реакції батьків або інших людей, коли вони дізналися, що дитина зазнала насильства. Наприклад, якщо мама плакала, а хтось із дорослих гнівався чи сварив, дитина перестає розповідати про обставини події. 

Спрямування

Орієнтування дитини на певний приклад, повторення і відтворення дій (вчинків, жестів, манер), надання інформації тощо.

Прояви

Коли дитина відтворює події, вона боїться забути про щось, тому намагається вивчити те, про що говоритиме, і не відхиляється від завченого тексту. Може також використовувати не характерні для віку і не зрозумілі для неї мовні звороти, шаблонні або прямі висловлювання (наприклад, «Мама сказала про це нікому не розповідати»). Мовлення також буває спонтанним. Емоційні прояви змінні. Конгруентність відсутня.

Спрямування

Стандартизована поведінка дитини, сформована під впливом прикладу та досвіду інших людей.

Прояви

Акцентуація на реакції дорослих та покаранні кривдника. Дитина запитує: «А що з ним зроблять?», «Коли його заарештують?» Характерна конгруентність. Поведінка / реакції не відповідають віковим особливостям дитини. 

Спрямування

Необґрунтовані повідомлення про факти / події від однієї або більше осіб. 

Прояви

Висловлювання, почуті від інших осіб, що містять інформацію, яка не відповідає досвіду дитини: «А правда, що таких людей саджають у тюрму?», «А правда, що я можу отримати компенсацію за моральну шкоду?», «А правда, що його / її виженуть із дому?»