● Постійно нагадуйте дитині, що вона може завжди ділитися з вами своїми думками й почуттями, а також обговорювати будь-які питання з іншими членами сім’ї, вчителями, медпрацівниками, іншими фахівцями.● Зрозумілою для дитини мовою розкажіть, як відбуватиметься розслідування, та що особисто робитимете задля її захисту. Дозуйте інформацію. Уникайте деталей та зайвих подробиць. За потреби згодом розповісте більше. Ви можете не знати відповідей на всі запитання дитини, і це – нормально. Надважливо – бути поруч і підтримувати її.● Обговорюйте разом думки та почуття. Підтримуйте постійний контакт із дитиною. Щирі розмови та можливість висловитися допомагають їй подолати страхи. Знайдіть способи відволікання від ситуації, що сталася: малюйте, ведіть щоденник, оберіть нове захоплення тощо.● Підтримуйте звичний режим дитини. Не фокусуйте зайвої уваги на тому, що з нею сталося, а тим більше – на процесі розслідування. Це сприятиме відновленню.● Заохочуйте дитину до фізичної активності. Це знизить рівень її напруги.● Відслідковуйте негативні установки та висловлювання дитини про себе.. Дайте їй можливість проговорити, чому вона так вважає. Намагайтеся переключити її на позитивні думки. Наголошуйте на тому, що їй добре вдається. Своїми діями і словами завжди нагадуйте, що ви – поруч. ● Дорослі – приклад для наслідування, тому ваше реагування на ситуації та поміч дитині суттєво впливатимуть на її готовність діяти заради успіхів. Чим більш позитиву у вас – тим нижче рівень тривожності у дитини.● Якщо в дитини виникають проблеми або труднощі, з якими не вдається впоратися самотужки, звертайтеся по допомогу до психологів та інших фахівців.