Різновиди запитань у процесі допиту дитини та їх вплив на відтворення інформації про обставини події

Одна з найважливіших вимог до психологів, які готують висновки за результатами проведеного допиту, є виявлення ознак пережитого дитиною досвіду в юридично значущій події, оскільки в межі компетенції суду є питання достовірності показань.

Дитина з невизначеним ступенем точності розповідає про пережиті події, які сприймала й запам’ятовувала відповідно до своїх індивідуальних та вікових особливостей. Оскільки в кожної дитини особистий рівень розвитку психічних функцій та життєвого досвіду, нерідко виникають ситуації, коли необхідно диференціювати ознаки пережитого нею під впливом дорослих. Він може бути прямим і змінити свідчення дитини, або ж непрямим, і дитині даватимуть нові пояснення того, що відбулося, не враховуючи те, чого вона не розумітиме.

Ключовими факторами, які впливають на отримання від дитини інформації про обставини події, є:

    action_004-attention-notify-alert-notificationCreated with Sketch.
    розвиток психічних процесів, особливо сприйняття та пам’яті;
    action_004-attention-notify-alert-notificationCreated with Sketch.
    розвиток мовлення як способу відтворення обставин подій;
    action_004-attention-notify-alert-notificationCreated with Sketch.
    умови, в яких дитина розповідає про них;
    action_004-attention-notify-alert-notificationCreated with Sketch.
    комунікативна тактика, зокрема спосіб та формулювання запитань.  

Якщо в ситуації допиту психічні та мовленнєві процеси дитини не залежать від психолога, то комунікативна тактика – навпаки, особливо коли допит проводиться відповідно до стандартів правосуддя, дружнього до дитини. З урахуванням того, що психолог має мінімізувати свій вплив на свідчення дитини, він повинен проаналізувати й різні категорії запитань та їх вплив на відтворення обставин подій.  В переважній більшості випадків психологи можуть стикатися з тим, що діти, які вчинили правопорушення, все ж таки намагаються виправдати свою поведінку, про що свідчать викладені нижче ознаки. Зазвичай визначається чотири основні категорії запитань.

    A24
    Відкриті запитання спонукають до вільної розповіді, в основі якої – можливість самостійно розповідати та обирати обсяг фрагментів та деталей обставин події. Такі запитання не містять навідного чи сугестивного впливу і дають дитині можливість самостійно сформулювати свою відповідь, не піддаючись навіюванню або припущенням інтерв’юера.  
    Якісному поясненню сприяють такі фактори: комфортні умови, відсутність великої кількості людей, встановлення психологом довірливого контакту з дитиною, значна кількість відкритих запитань, підтримка інтерв’юера, відсутність його емоційних реакцій.
    A24
    Сугестивні запитання містять приховану версію відповіді інтерв’юера і спонукають дитину відповідати в бажаному для нього напрямі. Настає ситуація, коли дитина погоджується з припущенням / версією або інформацією, запропонованою інтерв’юером, замість того, щоб розповісти про те, що трапилось. Це також може бути наслідком навіювання, коли дитина несвідомо або свідомо, залежно від віку та індивідуальних особливостей, адаптує свої відповіді до очікувань інтерв’юера. 
    Ключовим в аналізі наявності сугестивних запитань та їх впливу на розповідь дитини є те, що дитина раніше нічого не розповідала про фрагмент події, відповідь на яку є протилежними (дихотимічними – так або ні), без додання деталізуючих пояснень. У процесі допиту слід уникати сугестивних запитань.
    A24
    Альтернативні запитання створюють умови для орієнтування на фрагменти та деталі розповіді і можуть вплинути на перебіг відтворення через обмеження альтернативи вибору. Вони мають уточнюючий характер, якщо виходять із попередньо наданої дитиною інформації, та навідний вплив, якщо попередньо дитиною не надавалась інформація стосовно конкретного фрагменту обставин події. 
    A24
    Навідні запитання частково або повністю підказують відповідь або стимулюють дитину до неї чи її підтвердження. Їх ключова відмінність від уточнення в тому, що вони не пов’язані з раніше наданою дитиною інформацією. Наприклад, замість відкритого запитання «Що ти бачив?» навідне запитання може виглядати так: «Чи бачив ти, як він підняв руку та вдарив?», що формуватиме сприйняття подій, яке не можна буде змінити.

    Під навідним запитанням слід розглядати: 
    ● формулювання, розраховані на підтвердження інформації, що міститься в самому запитанні або слугують підказкою до певних відомостей;
    ● постановку, за якої відповідь повністю збігається зі змістом самого запитання, не виходить за його межі та не сприяє наданню нової інформації;
    ● такі, що мають за мету отримати від допитуваного значущу інформацію, зміст якої вже закладено в структуру запитання.

    Вплив навідних запитань на відтворення обставин подій залежить від віку та індивідуальних особливостей дітей, оскільки різні етапи розвитку визначають, як саме вони сприймають, обробляють та відтворюють інформацію, що, зокрема, може впливати на:
    ● створення помилкових спогадів;
    ● зміщення акцентів на юридично значущу інформацію;
    ● боязкість надати неправильну відповідь.

    Водночас інколи буває потреба ставити саме навідні запитання, оскільки дитина може не розуміти, про що хоче дізнатися дорослий для уточнення елементів подій та іншого. Важливо розуміти, що ідеального допиту / інтерв’ювання не існує, однак у будь-якому разі слід максимально зменшити свій вплив на дитину. 

В роботі з дітьми в конфлікті з законом важливо уміло поєднувати вимогливість, упевненість, зосередженість, підтримку. Маніпуляції дитини часто є захисною реакцією на страх чи сором, тому дорослим слід усіляко демонструвати розуміння, не дозволяючи водночас порушувати меж конструктивної розмови в процесі слідчий дій. До застосування психологом рекомендовано викладені нижче техніки.

Особливості впливу навідних запитань на дітей молодшого шкільного віку

Вікові особливостіНа цьому етапі діти розвивають логічне мислення, але ще мають обмежену здатність критично оцінювати інформацію.Вони більш обізнані в соціальних ситуаціях і прагнуть відповідати на запитання так, щоб їх схвалювали.

Вплив навідних запитаньУ цьому віці навідні запитання можуть викликати у дітей бажання надати відповідь, яка їм здається правильною або очікуваною дорослими. Наприклад, запитання «Тобі було страшно?» може змусити дитину, яка не відчувала страху, задуматися, чи насправді вона повинна була боятися. Діти схильні приймати наведену інформацію як факт, що може змінити їхні спогади, ставлення до події чи її розуміння. 

РекомендаціїСлід формулювати відкриті запитання.
Після отриманої від дитини інформації звужувати фрагменти відтворення, наприклад: «Ти можеш мені більш детально розповісти, що було, коли він пішов?».
Уточнювати чи повторювати запитання, пояснюючи, що ви не уявляєте, як це відбувалося, наприклад: «Мені не зовсім зрозуміло, як саме він це зробив».

Приклад впливу навідного запитання на дитину молодшого шкільного віку:

Дівчинка 8-ми років повернулася з дня народження та розповіла, що коли всі грали на приставці, старший брат подружки торкався її інтимних частин тіла.   Навідне запитання «Брат подружки робив щось погане з тобою, так?», «Він тебе торкався там, де не можна, правда?».
Таке запитання може навести дитину на думку, що вона обов’язково повинна згадати щось негативне, адже передбачає відповідь, яка вже містить у оцінку «поганого дотику». Якщо дівчинка відчувала лише дискомфорт або плутанину, вона може почати сприймати ситуацію як більш загрозливу, ніж це було насправді. Дівчинка може погодитися з припущенням, навіть якщо вона цілком не усвідомила ситуацію або може соромитися говорити про те, що сталося.
Важливо пам’ятати, що 8-річна дитина вже може розуміти певні аспекти особистих кордонів, але також може відчувати страх, сором чи збентеження від подій, які сталися, що здатне підвищити рівень її тривоги чи стресу.Щоб отримати інформацію, важливо не нав’язувати дитині власної оцінки і не припускати, що вона може знати мотиви іншої дитини. 
Порівняйте викладені нижче запитання та вірогідні наслідки відповідей. 1. «Як пройшов день народження?»Це запитання є абсолютно нейтральним і дозволяє дитині вільно розповісти про подію. Якщо дівчинка захоче згадати щось неприємне, вона зможе зробити це за своїми відчуттями й без зовнішнього тиску.
2. «Як ви розважалися під час святкування?»Таке запитання дає можливість дитині спокійно розповісти про ігри, а також вивести на розповідь про інцидент природним чином, якщо вона матиме бажання поділитися інформацією про це.
3. «Хто ще був на святкуванні, і як ви проводили час?»Відповідь спонукає дитину до розповіді про те, хто був присутній на дні народження, та яким було дозвілля. Дівчинка може згадати про брата подружки та дії, які їй не сподобались, без нав’язаних ззовні оцінок.
4. «Чи був якийсь момент, який тобі запам’ятався більше за інші?»Це запитання дає можливість згадати події, які могли викликати в дівчинки особливі емоції, в тому числі неприємні, і дозволяє їй вільно висловити свої думки та почуття.
Нейтральні відкриті запитання допомагають зберегти об’єктивність і створюють атмосферу довіри, коли дитина може розповісти про свої переживання вільно і без страху.

Особливості впливу навідних запитань на підлітків та осіб юнацького віку

Вікові особливостіУ підлітків розвивається здатність абстрактно мислити та критично аналізувати, але вони все ще вразливі до зовнішнього впливу та схильні до соціального тиску.
Вони прагнуть самостійності, але водночас прислухаються до думки авторитетних для неї осіб.

Вплив навідних запитаньПідлітки можуть сприймати навідні запитання як тиск, внаслідок чого чинитимуть спротив, або відповідатимуть так, як від них очікують дорослі.
Діти цього віку здатні критично сприймати запитання, але якщо воно звучить упереджено, це може вплинути на їхню оцінку ситуації.
Підлітки розуміють, що приховування деталей про обставини події попри все буде їм на користь.

РекомендаціїВикористовувати лише відкриті запитання.
Запитувати так, щоби стимулювати в підлітків рефлексію та самостійний аналіз, наприклад, «Як ти сприйняв (-ла) цю ситуацію?» або «Що ти думаєш про це?»
Уникати запитань, які нав’язують певну думку або оцінку. 

Приклади впливу навідних запитань на дітей підліткового та юнацького віку

14-річний хлопчик перебував на змаганнях у спортивному таборі і був зґвалтований тренером, але на місці події не сказав про це нікому. Згодом батьки помітили, що його поведінка змінилася, він став замкнений та уникає тренувань.  
Навідні запитання «Тобі тренер зробив щось неприємне на зборах?», «Тебе змушували робити те, чого ти не хотів?» вимагають від дитини говорити те, про що вона не готова розповісти, адже подібні запитання свідчать про розуміння того, що дитину хтось примушував до дій, яких вона не хотіла. Підліток може відчути себе під тиском або засоромитися, особливо якщо це стосується інтимної ситуації, і відмовитися від обговорення цієї теми. Якщо хлопець не готовий говорити про подію, він може закритися ще більше або, навпаки, погодитися із запитанням-ствердженням, не висловлюючи своїх справжніх емоцій.

«Це був той хлопець, який тобі завжди подобався, так?»
Подібне запитання імовірно спровокує відчуття провини чи сорому. Підліток може відчути, що його підозрюють в особистому інтересі до кривдника, що збільшить недовіру між ним та батьками.

Приклади нейтральних запитань без нав’язування відповідей1. «Як тобі було на вечірці? Чи все пройшло так, як ти очікував?»
Це – узагальнене відкрите запитання, яке дає можливість розповісти про свої враження, не зосереджуючись на негативних подіях, якщо підліток не готовий говорити про них.

2. «Чи було те, що тобі сподобалось або не сподобалось?»
Подібне запитання дозволяє дитині самостійно вирішити, чи готова вона говорити про негативні події чи враження. Вона може згадати конкретні деталі або поділитися тим, що викликало в неї неприємні емоції.

3. «Я помітив (-ла), що ти став менш спілкуватися з друзями. Тебе щось непокоїть?»
Таке запитання свідчить про увагу батьків до змін у поведінці дитини та їхню готовність відкрито обговорити її почуття, не спонукаючи до конкретних зізнань.

4. «Чи є щось, про що ти хотів би поговорити? Ми завжди поруч, коли тебе щось непокоїть»
Підліток відчуває підтримку та безпеку, коли чує таке від батьків, але водночас має вибір — промовчати чи розповісти згодом, коли буде до цього готовий. Відсутність конкретного контексту в запитанні дозволяє дитині прийняти самостійно рішення про те, чи хоче вона ділитися пережитим досвідом і коли саме.

Специфіка формулювання різних видів запитань для дітей з особливостями розвитку

Діти з особливостями розвитку (розлади аутичного спектру, уваги та гіперактивності; когнітивні порушення, порушення мовлення; емоційні та поведінкові проблеми) можуть реагувати на запитання інакше, ніж діти без таких особливостей, адже зазвичай мають так само особливі потреби в комунікації та специфічні когнітивні й емоційні властивості, які можуть вплинути на їхню здатність розуміти, обробляти й відповідати на запитання.

Тож у розмові з дітьми, котрі мають особливості розвитку, важливо формулювати відкриті запитання максимально прості й зрозумілі, щоб уникнути заплутаності. При цьому може виникати потреба частіше ставити альтернативні запитання, зокрема ті, що можуть мати навідний вплив.

Вплив різних видів запитань на дітей з особливостями розвитку

    Відкриті
    Як можуть впливати: Відкриті запитання можуть бути складними для дітей з особливостями розвитку, оскільки вимагають самостійного формулювання відповіді. Наприклад, діти з розладами аутистичного спектру можуть мати труднощі з висловлюванням своїх думок у довільній формі. Діти з когнітивними порушеннями або затримками мовленнєвого розвитку можуть мати обмежений словниковий запас, що ускладнює формулювання розгорнутих відповідей.
    Рекомендації: Використовуйте найпростіші короткі фрази та запитання, щоби дитині було легше на них відповідати, особливо, якщо вони стосуватимуться її досвіду.
    Уточнюючі
    Як можуть впливати: Такі запитання допоможуть деталізувати обставини події та допомогти дітям з порушеннями мовлення або зниженими когнітивними здібностями, оскільки пропонують вибір, чим спрощують відповідь дитини. Однак такі запитання можуть бути нав’язливими для деяких дітей з аутизмом, і вони обиратимуть перший варіант, який почули.
    Рекомендації: Застосовуйте уточнюючі запитання лише тоді, коли це необхідно, і максимально конкретизуйте їх. Уникайте складних запитань і пояснюйте дитині, чого саме ви хочете від неї дізнатися.
    Навідні
    Як можуть впливати: Можуть бути корисними для дітей з труднощами висловлювання думок або описових характеристик, однак дозволяють дати коротку відповідь, хоча не завжди сприяють отриманню інформації. Рекомендації: Використовуйте такі запитання для підтвердження деталей, але намагайтеся додатково стимулювати дитину розповісти більше, якщо вона може це зробити. Уникайте формулювань-підказок.
    Сугестивні
    Як можуть впливати: Такі запитання підказують зміст відповіді та не сприяють самостійності в її формулюванні.
    Рекомендації: Слід максимально уникати.

В загальному розподілі кількість запитань за видами має бути така:
● відкриті –– 50–60%
● альтернативні та навідні –– 30–40%
● сугестивні –– до 10%.

Будь-який допит є надзвичайно складним, адже містить численні фактори впливу. Важливо пам’ятати, що ви – експерт/експертка у комунікативних ситуаціях і не завжди матимете можливість зробити все чітко за схемою, адже і діти, і ситуації дуже різні. Кожен психолог, фіксуючи моменти реакцій дитини, має усвідомлювати, на що саме та як впливають певні запитання. Їх формулювання в процесі інтерв’ювання –– це навичка, яку слід розвивати шляхом тренувань, тож слід відпрацьовувати в першу чергу відкриті запитання, адаптовані до розуміння конкретною дитиною.

Юрченко Р. Козлова А.