Специфіка інцестуальних стосунків з дитиною: що важливо враховувати

Авторки: Козлова А., Пашко Н.

Сутність

Інцест –– це сексуальні взаємини між дорослим і дитиною, які мають родинний зв’язок. Інцест є травматичним досвідом для дитини, під час визначення якого важливо враховувати не так факт кровної спорідненості, як асиметрію стосунків, у яких дорослий використовує свою владу над дитиною та зловживає її довірою для задоволення власних сексуальних і психологічних потреб. Батьки –– перші дорослі, з якими дитина вчиться довіряти та взаємодіяти, а інцест — це максимальний ступінь зради цієї довіри й викривленості норми стосунків у сім’ї. Однією з найбільших втрат дитини внаслідок інцесту є втрата довіри до дорослих. У ситуації інцесту відбувається жорстка руйнація базової довіри дитини до світу.

Вікові індикатори інцесту

Американська дослідниця Elliot [3,4] описала можливі ознаки сексуального зловживання щодо дітей залежно від віку:

    5 років і молодші: фізичні ознаки: травмування геніталій чи ануса; відчувають біль і/або мають кров’янисті виділення з горла, геніталій чи ануса;  поведінкові ознаки: розігрують за допомогою іграшок або в забаві з іншими дітьми сексуальні акти, маніфестуючи значні, невідповідні для них знання; поводяться в сексуально невідповідний (провокативний) спосіб щодо дорослих; малюють образи статевих органів; повторюють ненормативну лексику чи вирази, які використовував злочинець; істерично плачуть під час зміни пелюшок; демонструють істеричну поведінку під час роздягання, особливо зняття білизни; виявляють дуже сильний страх щодо певної особи; повторюють, що є злими, поганими; демонструють регресію; видаються нещасливими, сумними; стають агресивними щодо інших; психологічні ознаки: відбувається порушення «Я-концепції» як наслідок того, що досвід пережитого в такому віці насильства формує у свідомості дитини деструктивний образ взаємин із батьками / іншими близькими родичами, деформується світосприйняття, саморефлексія тощо. Якщо така дитина й надалі перебуватиме в ситуації сексуального насильства з боку власних батьків, то така поведінка сприйматиметься нею як буденна, що зробить її остаточно і цілковито несвідомою жертвою — тобто дитина віктимізуватиметься. 
    child_2Created with Sketch.
    Між 5-м і 12-м роком життя:
    фізичні ознаки: мають інфекції сечостатевої системи, кров’янисті виділення; відчувають дискомфорт під час ходіння, проявляють це; поведінкові ознаки: нав’язливо розмовляють чи пишуть про секс; намагаються залучати до сексуальної взаємодії інших дітей; мають гроші з невідомих джерел; не люблять переодягатися перед заняттями з фізкультури; починають красти, брехати, ошукувати в надії бути спійманими; демонструють регресію, зокрема нічне сечовипускання; втікають з дому; перестають цікавитися заняттями, які їм раніше подобалися; вчиняють спроби самогубства; психологічні ознаки: потерпають від розладів харчування, анорексії чи булімії; мають підвищену тривожність, негативний образ себе, не довіряють іншим; виявляють ознаки депресії.  Діти цього вікового періоду більш схильні до протесту, а тому, якщо до цього віку вони не зазнавали сексуального насильства, така поведінка з боку батьків (і не тільки) провокуватиме прагнення протистояти такій взаємодії. Якщо підліток характерологічно слабкий, то це може призводити до виникнення стійких депресивних та обсесивно- компульсивних розладів. Саме тому віктимна поведінка таких дітей часто зумовлюється безвихіддю.
    child_3Created with Sketch.
    Підлітки, старші за 12 років:  фізичні ознаки: мають болі або виділення крові з геніталій, ануса чи горла; вагітність;  поведінкові ознаки: беруть на себе роль дорослих членів родини (виключно самостійно готують їжу, прибирають, дбають про задоволення потреб усіх членів родини, крім власних); не мають стосунків з особами іншої статі, не мають приятелів; виявляють сексуалізовану поведінку й інтерес щодо інших; можуть сексуально зловживати іншими дітьми; ізолюються від інших, надмірно звинувачують себе; вживають алкоголь і/чи наркотики; демонструють вибухи злості; часто тікають із дому; тікають зі школи; вчиняють спроби самопошкодження чи самогубства; психологічні ознаки: мають розлади харчування, анорексію чи булімію; відчувають ненависть до себе; мають проблеми з пам’яттю; переживають нічні жахіття, бояться темряви; переживають хронічну депресію. Це діти, які часто вже мають сталу віктимну поведінку й набуту безпорадність, тобто вони прийняли таку ситуацію й змирилися з нею. Необхідно звернути увагу на те, що саме сексуальні кримінальні правопорушення щодо цієї вікової категорії є найбільш латентними. Це пояснюється тим, що підлітки бояться стати об’єктом знущання серед однолітків, можуть намагатися уникнути конфліктних ситуацій між батьками тощо.

Відмінність інцесту від інших форм сексуального насильства

Основною відмінністю між інцестом та іншими формами сексуального насильства (такими як розбещення, втягнення дитини в проституцію, сексуальні домагання щодо дитини тощо) є те, що особи, які вчиняють інцест, є членами сім’ї дитини, тоді як особи, які вчинили сексуальне насильство іншого виду, можуть бути будь-ким поза сім’єю. Якщо йдеться про незнайому людину, то в такому випадку дитина, швидше за все, зреагує раніше й більш правильно та чітко оцінить обставини, у яких опинилася. Вона знатиме, що має захист і може звернутися по допомогу до батьків і членів родини. Дитина також може чинити більш агресивний і рішучий опір, оскільки на першому місці в неї буде необхідна оборона й інстинкт самозахисту. Якщо ж насильство вчиняє хтось із батьків, дитина може вважати, що це елемент виховання, варіант покарання за погану поведінку або взагалі нормальне явище, яке відбувається в усіх родинах. Якщо ж дитина усвідомлює протиправність і неприйнятність таких дій, то почуття страху в неї буде гострішим, оскільки вона зрозуміє свою беззахисність. Непоодинокими є випадки, коли другий з батьків не вірить своїй дитині, коли та скаржиться на насильницькі дії сексуального характеру з боку іншого з батьків. Буває й так, що матір або батько, які про це знають, воліють мовчати, щоб захистити свого партнера, а не дитину. І це остаточно деформує психіку дитини.

Специфіка інцестуальних стосунків

Родини, в яких має місце явище інцесту, мали ті чи інші ознаки неблагополуччя [6]. Емпіричні дослідження виявили цілу низку ознак, які мали місце в сім’ях, де скоювався інцест:

    сексуальні стосунки між членами подружжя, які не приносили їм задоволення; 
    подружні непорозуміння й домашнє насильство; 
    заміна ролі (найчастіше — прагнення, щоб дівчинка взяла на себе роль дорослої жінки); 
    пасивність дружини або її безсилля; 
    психологічне узалежнення дружини від чоловіка; 
    психічна хвороба дружини; 
    соматична чи психосоматична хвороба дружини; 
    відсутність дружини [7];
    психічна хвороба чоловіка;
    досвід тривалого перебування чоловіка в місцях позбавлення волі;
    досвід переживання чоловіком насильства у дитинстві, зокрема, сексуального тощо. 

Типологія інцесту:

І. З точки зору типів інцестуальних зв’язків можна виділити дві категорії: ● ендогамний (правдивий) інцест –– тобто сексуальне життя з кровними родичами по прямій лінії (наприклад, батько-донька); ● екзогамний інцест –– сексуальне життя з кровними родичами по бічній лінії, дальніми родичами, особами того самого роду тощо. ІІ. Беручи до уваги форми сексуального контакту, вирізняють: ● простий (моногамний) інцест –– наприклад, батько-донька, брат-сестра, дідусь-онука тощо; ● складний (полігамний) інцест — має місце, коли в сексуальному контакті беруть участь одночасно кілька членів родини, наприклад, батько –– донька –– син –– матір.
ІІІ. Аналізуючи типи інцесту з огляду на механізми його вчинення, можна вирізнити такі: ● ситуаційний –– наприклад, під впливом сильного стресу, алкогольного сп’яніння, тривалої відсутності матері в сім’ї; ● психопатологічний –– що вчиняється особою з психічними розладами або ментальною інвалідністю; ● пов’язаний з педофілією –– коли людину сексуально приваблює власна дитина; ● гомосексуальний –– пов’язаний з уподобуванням осіб власної статі; ● пов’язаний з патологією сімейного життя [7], що зазвичай трапляється найчастіше.

Специфіка вчинення інцесту з дитиною

На початковому етапі дії дорослого не видаються дитині насильницькими, бо зазвичай мають ознаки комфортного фізичного контакту (дотиків, погладжувань). Натомість, на подальших етапах дії дорослого щодо дитини набувають усе більш сексуалізованого характеру. Діти можуть погоджуватися на ті чи інші сексуальні дії, оскільки відчувають довіру й любов до кривдника, не очікують підступності, а також можуть боятись втратити прихильність батьків. Маленькі діти можуть сприймати такі стосунки як нормальні й прийнятні між люблячим дорослим і дитиною, тоді як вони є деструктивними, а відповідальність за них покладається виключно на дорослих [2].

Фази перебігу інцесту

Інцест є явищем тривалим і має певну динаміку розвитку й згасання. Вчені встановили п’ять фаз, через які більшою чи меншою мірою проходить кожний інцест-зв’язок [6]:

    icon
    приховування зв’язку, коли виникають стосунки в системі «порушник-дитина», які ізолюють жертву від контактів з іншими членами родини, породжують усвідомлення обов’язковості приховування таємниці й почуття провини; 
    icon
    безпорадність, яка виникає з узалежнення дитини від дорослого, її залякування, почуття нездатності до спротиву або уникнення інцестуальних стосунків; 
    icon
    пристосування як оборонна чи погоджувальна форма реакції дитини; 
    icon
    конфлікт, протест, який виникає внаслідок руйнування оборонних психологічних механізмів, бунту проти узалежнення або набридання; 
    icon
    вихід, який провадить до розриву інцестуального зв’язку. Жертва чинить його в різний спосіб: тікаючи з дому, переселяючись з нього, виявляючи факт сексуального надужиття іншим, шукаючи допомоги в слідчих органах або інших інституціях.

Чому діти не розповідають про інцести

Відповідно до теорії Р. Самміта про п’ять «стадій» інцестуального насильства, діти, постраждалі від сексуального насильства, відмовляються про нього повідомляти з таких причин:
Секретність. Секретність стає для дитини джерелом страху та водночас обіцянкою безпеки: «Все буде добре, якщо ти нікому про це не розповіси», «Розкажеш –– і тебе відправлять до дитячого будинку». Окрім тягаря збереження таємниці, дитина може переконати себе в тому, що вона зобов’язана «зберегти сім’ю», і це тепер її відповідальність.
Безпорадність. У жодної дитині немає рівноцінної дорослому влади, аби сказати «ні» батьківській фігурі, і жодна дитина не може знати, до яких наслідків можуть призвести сексуальні стосунки з дорослою людиною.
Загнаність у пастку й акомодація. Діти не заявляють про факти сексуального насильства, якого зазнають вдома, тому що бояться того, що може статися з ними та з їхніми родинами; вони думають, що їхні родини будуть зганьблені, а їх самих виженуть з дому.
Зречення. Що б дитина не говорила про сексуальне насильство, через якийсь час вона відмовиться від своїх слів. Сім’я руйнується, дитину нескінченно допитують. І знову на дитину лягає важкий тягар — зберегти чи зруйнувати сім’ю. «Погане» рішення — розповісти правду, «хороше» — капітулювати, знову почати брехати і врятувати сім’ю [1].

Наслідки інцесту

Наслідки інцестуальних стосунків для дітей є колосальними. Зокрема їх можна виокремити у такі рівні:
Індивідуальний рівень –– зміна якості життя дитини та її можливості для повноцінної реалізації у суспільстві
Finkelhor [5] запропонував поділ наслідків сексуального використання дітей на дві категорії, відрізняючи безпосередні наслідки (які проявляються протягом двох років з моменту травматичних подій) від довготривалих, ефект від яких утримується довше, ніж два роки. 
Безпосередні наслідки: емоційні розлади і розлади образу власної особи (страхи, фобії, депресія, почуття провини і сорому, гнів і ненависть, надмірний контроль, знижене почуття власної гідності), фізичні розлади і стани (розлади сну і харчування, вагітність), сексуальні розлади (публічна мастурбація, дивна сексуальна поведінка, ексгібіціонізм) а також проблеми в суспільному функціонуванні (раннє залишення дому, втечі, ранній шлюб, шкільні проблеми, вчинення злочинів). 
Довготривалі наслідки дослідник поділив на: ● емоційні розлади і розлади образу власної особи (депресія, автодеструктивна поведінка); ● соматичні і диссоціальні розлади (страх і напруження, нічні жахіття, розлади сну і харчування, різні прояви дисоціації); ● розлади самооцінки (почуття ізоляції й відокремленості, вкрай низька самооцінка); ● інтерперсональні розлади (труднощі контактування з представниками обох статей, власними батьками, власними дітьми, зниження довіри до інших людей, почуття зради, страх перед чоловіками і сексуальними партнерами, висока ймовірність повторно стати жертвою сексуального насильства в майбутньому);● сексуальні розлади (страхи у зв’язку з сексуальністю, почуття провини, відсутність сексуального задоволення, зниження лібідо, компульсивне уникання або, навпаки, компульсивний пошук сексуальних контактів, занижена оцінка себе в ролі сексуального партнера, розлади оргазму);● розлади в соціальному функціонуванні (проституція, залежність від алкоголю і наркотиків).
Сімейний рівень –– порушення сімейної системи, включення родичів у систему захисту дитини або кривдника
Коли сімейна система перестає бути усталеною, дитина намагається повернути все, як було раніше. Тому нерідко трапляються випадки, коли інші дорослі родичі дитини не стають на її захист повноцінно, намагаються вплинути на свідчення дитини або ж узагалі тримаються осторонь.
Соціальний рівень –– толерування насильницьких дій і, як наслідок, відсутність безпеки у суспільстві
Оскільки кривдник завжди намагається приховати факт насильства, такі випадки переважно є латентними. Що більше такої латентності, то сильніше у кривдників відчуття безкарності й то слабшою є правоохоронна система. 

Отже, явище інцесту є екстремально складним життєвим досвідом дитини, яке найчастіше відбувається у неблагополучній сім’ї. У такої дитини передовсім порушене відчуття довіри до дорослих і власних кордонів, оскільки ті єдині дорослі, які мали б її захищати –– кривдили її. Тому суб’єкти, які взаємодіють із дитиною в межах кримінального провадження, мають докласти максимальних зусиль, аби дитина бачила інший приклад взаємодії дорослих і те, що є люди, які справді можуть її захистити.

Тож під час взаємодії з дитиною важливо враховувати такі фактори:

    ​​тривалий вплив насильства з часом стає в сприйнятті дитини нормою;
    виживання дитини залежить від дорослих, тому страх втратити контакт із дорослим «страшніший», ніж повідомлення про насильство;
    те, що відбувається в сім’ї, є нормою для дитини, і альтернативи вона не знає. Відповідно до цього дитина може вибудовувати контакт з іншими;
    діти беруть провину за те, що відбувається, на себе;
    батьки або родичі мають надзвичайний вплив на дитину;
    родичі не завжди захищають дітей і можуть намагатися впливати на їхні свідчення;
    діти, що зазнали інцесту, не довіряють дорослим;
    треба враховувати, хто є законним представником та який його/її вплив на дитину;
    діти, що зазнали інцесту, надзвичайно потребують захисту й підтримки. 

Використані джерела:1. Глущенко М. Теоретичні основи до розуміння інцесту в психологічній науці. Psychological Prospects Journal. 2023. Вип. 41. С. 74–91.2. Мушкевич М., Федоренко Р., Дучимінська Т., & Магдисюк Л. (2018) Психологія молодої сім’ї. Луцьк: Вежа-Друк. 235. http://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/166823. Тіточка, Т. (2021) Віктимологічні особливості детермінації насильницького інцесту за участю неповнолітньої жертви. Юридичний науковий електронний журнал, 2, 256-260. https://doi.org/10.32782/2524-0374/2021-2/624. Beisert M. Kazirodztwo. Rodzice w roli sprawców. Warszawa : Wydawnictwo naukowe Scholar, 2008. 358 s.5. Beisert M., Izdebska A. Wykorzystywanie seksualne dzieci / Dziecko krzywdzone, 2012, nr 2, s. 48–65.6. Marzec-Holka K. Przemoc seksualna wobec dziecka. Studium pedagogiczno-kryminologiczne, Kraków : Impuls, 2011. 254 s.7. Pospiszyl I. Patologie społeczne. Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 2008. 362 s.

Illustration

Інформаційну платформу створено в межах ініціативи ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та у партнерстві з Національною психологічною асоціацією (Дивізіоном ювенальної психології).

Illustration

Інформаційну платформу створено в межах ініціативи ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та у партнерстві з Національною психологічною асоціацією (Дивізіоном ювенальної психології).