Дорослий досліджує, де й як можна вибрати дитину для вчинення сексуального насильства, беручи до уваги соціальні мережі, сусідських дітей, ін. Свій задум потенційний кривдник / кривдниця не визнає загрозливим, тому подумки заспокоює себе, дитину, інших дорослих у тому, що його / її наміри не є ознаками насильницьких дій, та продовжує шукати дитину. Якщо це відбувається в соціальних мережах, він / вона може відправити повідомлення кільком дітям для встановлення довірливого контакту з тими, хто відгукнеться. 

Щойно кривдник / кривдниця отримає доступ до потенційних жертв, він обирає одну з них, яка йому сподобається та з якою він зможе безкарно реалізувати свої сексуальні фантазії. Часто кривдники обирають дітей певної статі й віку, з конкретними фізичними та емоційними характеристиками. Зазвичай віддають перевагу найбільш вразливим дітям, чиї потреби в увазі, спілкуванні, грі, турботі й визнанні не є задоволеними. 

Коли кривдник / кривдниця обрав (-ла) жертву, він / вона продумує свої дії та підходи до неї з урахуванням ситуативних факторів і виявляє те, що цікавить дитину: її ігри, бажання, вподобання тощо. Кривдник / кривдниця може читати статті з вікової психології, дізнаватися з інших джерел про те, як встановити контакт з дитиною для досягнення задуманого.

Планування сексуальних дій, схилення та примус до них дитини може бути активним або пасивним, якщо кривдник / кривдниця продовжує обманювати себе, мовби виправдовуючись, що насправді мав / мала на меті інші, добрі дії. На цьому етапі він / вона намагається ізолювати дитину від контакту з рідними і друзями та сфокусувати взаємодію лише на собі, аби в подальшому дитина нікому не змогла розповісти про те, що відбувалося. 

Це – етап емоційного зваблення дитини до дій сексуального характеру за допомогою маніпуляцій. Якщо сексуальне насильство відбуватиметься з невідомою дитиною, кривдник / кривдниця налагоджує стосунки з нею, формуючи її уявлення про те, що він / вона важливий / важлива, їхній контакт особливий, а все, що відбувається, – безпечне для дитини. Поступово в грі та дотиках він / вона налагоджує тілесний контакт з дитиною, обіцяє їй подарунки, проводить з нею багато часу і називає «нашими секретами» все, що відбувається. У деяких випадках кривдники оминають етап «залицяння» і застосовують фізичну силу, щоби зламати спротив дитини та змусити її до близькості. На цьому етапі багато розмов на сексуальні теми, дитині показують її порнофото або ілюстрації книжок про сексуальне виховання.

На початку девіантного циклу акти насильства можуть мати легкі форми. Це –показування дорослим своїх статевих органів дитині та торкання до її статевих органів. Поступово насильство набуває все більш огидних форм, оскільки для збудження кривдникові / кривдниці потрібно все більше стимулів. Для акту сексуального насильства достатньо 5–7 хвилин, впродовж яких він / вона не пояснює дитині, що відбувається, може називати її статеві органи звичними для неї словами, вказувати їй або не вказувати, що треба робити. 

Для уникнення відповідальності та збереження таємниці кривдник / кривдниця може використовувати різні підходи, зокрема маніпуляції. Він / вона залякує дитину, говорячи: «Якщо ти цього не зробиш, то я покажу твоїм батькам фото, де ти оголена, і вони побачать, що ти вмієш». Він / вона викликає в неї почуття провини та ймовірних втрат: «Якщо ти комусь розкажеш, то мене від тебе заберуть, і тобі вже ніхто не даруватиме подарунків». Він / вона знецінює дитину: «Тобі ніхто не повірить, якщо ти розкажеш, бо ти ще мала, а я – дорослий /доросла». Кривдник / кривдниця ніколи не коментує того, що відбувається під час сексуального насильства, тому дитина не в змозі чітко описати те, що з нею сталося. 

Щоби зменшити відчуття власної провини, кривдник / кривдниця може частково розкаюватися у вчиненому й говорити, що його / її спровокували, що це було імпульсивно, випадково, не заплановано... Є висока ймовірність того, що він / вона не зможе контролювати своєї поведінки надалі, й це призведе до рецидивів.

Зауважимо: в деяких випадках кривдник / кривдниця не має потреби застосовувати у своїх діях усі складові цього циклу. Наприклад, якщо він / вона проживає разом з дитиною, є для неї близькою людиною й має безперешкодний доступ до спілкування, він / вона не обтяжує себе пошуками об'єкта насильства. У такій ситуації дитина може зазнавати знущань упродовж багатьох років. Той факт, що вона зазнає сексуального насильства від близької людини, змушує її мовчати. Спрощення циклу також відбувається, якщо кривдник / кривдниця контактує з дитиною через соціальні мережі, легко встановлює довірливий контакт із нею і доволі швидко заохочує до реальної зустрічі, а отже – до фази «акт насильства».