Особливості взаємодії з дітьми різних процесуальних статусів

Відповідно до законодавства дитина може мати різні процесуальні статуси: свідок, потерпіла та підозрювана. Дії психолога, налаштовані на встановлення контакту та побудову взаємодії з дитиною не залежать від її процесуального статусу. В першу чергу у роботі з дитиною важливо враховувати її вікові та індивідуально-психологічні особливості, вплив події на її емоційний стан та поведінку, в тому числі під час проведення слідчих дій, сприйняття дитиною власного процесуального статусу, ставлення учасників кримінального провадження до нього та його роль у розслідуванні кримінального провадження.

Свідок

Роль у кримінальному провадженні

Сприяння об’єктивному розслідуванню, отримання додаткової інформації про обставини події, що не були виявлені під час допиту від інших учасників кримінального провадження. 

Особливості взаємодії

Сприяння об’єктивному розслідуванню, отримання додаткової інформації про обставини події, що не були виявлені під час допиту від інших учасників кримінального провадження. 

Психологічне значення для дитини

Можливість ідентифікувати побачене як злочин.
Нормалізація самого процесу свідчень як допомога іншим або собі. 
Формування культури повідомлення про правопорушення.
Розуміння механізму реагування на правопорушення.

Потерпіла

Роль у кримінальному провадженні

Особа, яку захищають шляхом отримання від неї інформації.

Особливості взаємодії

Формування у дитини розуміння процесу розслідування як такого, що збором доказів забезпечує її захист та відновлює справедливість. 

Психологічне значення для дитини

Відчуття захищеності.
Відновлення справедливості.
Зняття відчуття провини з дитини (відповідальність на тому, хто вчинив правопорушення).
Відновлення довіри.
Покращення психоемоційного та фізичного стану за рахунок зменшення внутрішньої напруги.
Профілактика віктимної поведінки.

Підозрювана

Роль у кримінальному провадженні

Особа, стосовно вини якої здійснюється кримінальне провадження.

Особливості взаємодії

Формування у дитини розуміння того, що за її складною поведінкою можуть бути складні обставини, що
розслідування спрямоване на отримання інформації про вчинення правопорушення, а також причинно-наслідкових зв’язків, які могли призвести до нього (вчинення насильства щодо дитини, відсутність належного виховання тощо). 

Психологічне значення для дитини

Аналіз власної поведінки та її наслідків.
Основна мета розслідування –захист дитини, а не її покарання, розуміння нею того, що відбулося і відбувається.
Відновлення справедливості стосовно власних вчинків.
Можливість корегування та виправлення особистої поведінки.Реалізація потреб конструктивним шляхом.
Можливість повідомити дитині про інші злочини, від яких вона також могла постраждати.