Вплив сексуального насильства на психосексуальний розвиток д

Вплив сексуального насильства на психосексуальний розвиток дитини

Травма розвитку – це порушення природного процесу психічного розвитку дитини в наслідок її травмування, зокрема і через сексуальне насильство.
Психосексуальний розвиток – це процес формування статевої самосвідомості (відчуття себе представником(-цею) певної статі), спрямованості статевого потягу і статевої поведінки в результаті психофізіологічних особливостей та виховання.
Психосексуальний розвиток – складний процес, що починається в ембріональний період з диференціювання статі плоду і завершується статевою зрілістю. Цей розвиток охоплює формування статевої самосвідомості (усвідомлення себе як представника (-ці) певної статі), статевого потягу та сексуальної поведінки, що є результатом впливу як природи, так і виховання. Психосексуальний розвиток – це комплексний процес, який включає біологічні, психологічні та соціальні аспекти.

Ключовими теоріями в цій сфері є концепції Зигмунда Фройда, Еріка Еріксона, Джона Боулбі.

Статеве виховання є важливою складовою гармонійного розвитку дитини, формуючи її розуміння власного тіла, гендерних ролей, стосунків і відповідальності. Первинна інформація, отримана від батьків, педагогів та значущих дорослих, значною мірою визначає майбутнє ставлення дитини до питань сексуальності, особистих кордонів та взаємин.

У ранньому віці діти переймають ставлення дорослих через їхні реакції, міміку, інтонацію та коментарі щодо теми статі. Діти дошкільного віку (0–5 років) можуть проявляти природну сексуальну цікавість, досліджуючи власне тіло, спостерігаючи за іншими або граючи в ігри з розподілом ролей. Вони можуть розглядати власні геніталії, питати про частини тіла, повторювати дорослі слова, які стосуються фізіології. У цей період важливо відповідати на питання дітей спокійно, без осуду та сорому, використовуючи правильні терміни. Важливим є пояснення «Правила трусиків»: ніхто не має права торкатися частин тіла, які закриті білизною, і сама дитина також не повинна цього робити щодо інших. Варто також ознайомити дітей із базовими правилами гігієни, пояснюючи важливість догляду за власним тілом.

У молодшому шкільному віці (6–9 років) діти усвідомлюють статеві відмінності та починають наслідувати поведінкові моделі дорослих, формуючи власні уявлення про стосунки, сім’ю, дружбу. У цей період важливо підтримувати відкритий діалог і говорити про гендерну рівність, особисті кордони та емоції. Дитині необхідно знати, що всі люди мають рівні права та можливості незалежно від статі. У 9-річному віці можна розпочати розмову про фізіологічні зміни, які очікують на дітей у підлітковому віці, такі як менструація чи полюції. Важливо уникати сороміцьких евфемізмів і стигматизації теми жіночої та чоловічої фізіології.

У підлітковому віці (10–18 років) відбуваються значні фізіологічні, емоційні та соціальні зміни. У ранньому підлітковому періоді (10–14 років) діти переживають статеве дозрівання, що супроводжується швидким ростом, розвитком вторинних статевих ознак, змінами у гормональному фоні. Емоційно цей вік характеризується нестабільністю, переживаннями щодо власної зовнішності, прагненням до самостійності та формуванням соціальних зв’язків. Саме в цей період підлітки можуть ставити питання про стосунки, виникають перші симпатії та прояви кохання. Надзвичайно важливо пояснювати їм питання взаємоповаги, особистих кордонів, безпеки (зокрема і інтернет-безпеки, адже багато підлітків активно користуються соцмережами, де можуть зіткнутися з кібербулінгом або сексуальним насильством онлайн).

У старшому підлітковому віці (15–18 років) більшість молодих людей починають проявляти інтерес до романтичних і сексуальних стосунків. За статистикою в Україні середнім віком початку підлітками сексуальних практик та статевого життя є 15 років, отож, у цей період статеве виховання має здійснюватися на якісно новому рівні. Воно повинне включати теми сексуальної культури, збереження репродуктивного здоров’я, етичних аспектів сексуальності та інформування про різні аспекти сексуального життя, включаючи права людини, культуру згоди та уникнення тиску та примусу у стосунках, різноманітність стосунків та відповідальність у виборі партнера, а також – за власне здоров’я і життя тощо. Важливо, щоб у цей період молоді люди отримали достовірну інформацію про контрацепцію, інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), вагітність та безпечні сексуальні стосунки.

У підлітків важливо сформувати розуміти, що сексуальність – це не просто біологічний процес, а складова їхніх стосунків, яка має бути усвідомленою та відповідальною. Окрім того, особливу увагу слід приділити темі здорових і нездорових стосунків, особистих кордонів, навчити розпізнавати маніпуляції та токсичну поведінку, пояснити, що насильство (психологічне, фізичне, сексуальне) є неприпустимим. Підлітки повинні розуміти, що сексуальна близькість – це не просто експеримент чи спосіб самоствердження, а відповідальний крок, що може мати наслідки. Важливо, щоб підлітки знали, що батьки чи інші значущі дорослі можуть підтримати їх у складних ситуаціях. Щодо підліткового віку також варто пам’ятати, що в цей період, окрім статевого дозрівання, відбувається також активне формування статевого потягу, яке має три основні стадії:

Платонічна стадія (10–12 років) – етап романтичних захоплень, ідеалізації об’єкта симпатії, бажання спілкуватися та взаємодіяти з ним.

Еротична стадія (12–20 років) – з’являється чуттєвість, бажання фізичного контакту (дотиків, обіймів, поцілунків).

Сексуальна стадія (після 16 років) – виникає потреба в реалізації сексуальних бажань, що вимагає усвідомленого підходу та відповідальності.

Фактори ризику, що мають вплив на дитину у цьому віці, так само негативно відбиваються на її психосексуальному розвитку та знаходять відображення в її поведінці:

вплив негативного середовища (насильство з боку дорослих або однолітків, булінг, асоціальні компанії);

доступ до порнографічного контенту;

вплив агресивних або деструктивних моделей поведінки з кіно, літератури, соціальних мережах.

Сексуальне насильство, пережите дитиною, є одним з найбільш негативних факторів впливу як на психічне та фізичне здоров’я дитини, так і на її психосексуальний розвиток. Узагальнюючи описаний у цій царині досвід можна визначити, що сексуальне насильство впливає на такі етапи психосексуального розвитку:

Раннє дитинство (0-3 роки): травма у цей період може призвести до формування тривожної прив’язаності, викликати глибокий страх близькості та довіри.
Дошкільний вік (3-6 років): дитина починає вивчати межі власного тіла, свою стать та гендер, пережите на цьому етапі розвитку насильство, окрім інших наслідків, створює викривлене уявлення про тілесність, сором і провину за свої дії.
Молодший шкільний вік (7-12 років): цей період включає статево-рольове навчання та соціалізацію, зокрема гендерну. Насильство ускладнює розуміння ролей у стосунках, посилює ізоляцію і знижує самооцінку.
Підлітковий вік (13-18 років): травма блокує розвиток здорового сексуального потягу та здатності формувати довготривалі партнерські стосунки.

Під час психосексуального розвитку діти проявляють сексуальну поведінку, яка є частиною їхнього зростання і самопізнання. Для фахівців, які працюють з дітьми, зокрема для психологів, важливо знати, яка поведінка є типовою для віку, а яка може бути ознакою впливу на дитину сексуального насильства.

Діти до 5 років

На цьому етапі ознаками психосексуального розвитку в нормі є:

відсутність сорому щодо оголеного тіла;

торкання власних статевих органів;

інтерес до оголених тіл інших людей;

гру в «доктора» чи «батьків».

Діти цього віку майже не говорять про статеві акти та не використовують сексуалізовану мову. Психологу важливо звернути увагу на таке:

надмірна тривожність або страх при обговоренні питань статі;

сором або неприйняття свого тіла дитиною;

нетипові для віку знання про секс, статеві органи тощо;

допубертатна мастурбація;

ознаки ранньої сексуалізації (наприклад, використання сексуалізованої лексики або поведінка, що не є типова для віку – наприклад залицяння до дорослого тощо).

Діти від 5 до 9 років

Діти стають скромнішими і потребують приватності, вони можуть:

задавати питання про секс та стосунки;

імітувати дорослі стосунки у грі (наприклад, тримаючи однолітка за руку або цілуючи у щоку);

випробовувати межі, використовуючи «неслухняні» слова.

Психологу важливо оцінити:

чи дитина усвідомлює свою статеву належність;

чи виникають ознаки сорому, страху щодо тіла;

чи є зміни у соціальній поведінці (наприклад, уникання спілкування);

уникання дотиків навіть близьких дорослих;

агресивна або гіперсексуалізована гра;

регресивна поведінка (смоктання пальця, нічний енурез).

Психологу важливо звернути увагу на таке:

допубертатна мастурбація;

нетипові для віку знання про секс;

сексуалізована поведінка (відкритий інтерес до сексуального змісту, сексуальні жести, ігри сексуального характеру у взаємодії з іншими дітьми або іграшками, відверті пропозиції або натяки дорослим тощо);

агресія до однолітків протилежної статі.

Важливо враховувати, що на цьому етапі дитина може відчувати провину за те, що сталося. Завдання психолога – пояснити, що дитина не є винною.

Діти від 9 до 13 років

У цьому віці інтерес до сексуальних тем і стосунків посилюється, діти можуть:

цікавитися інформацією про секс (у книгах, інтернеті);

мастурбувати наодинці;

використовувати сексуальні жарти або обговорювати секс із однолітками.

Психологу важливо врахувати, що на цьому етапі діти засвоюють гендерні ролі та вчяться розуміти соціальні межі. Сексуальне насильство може викликати:

викривлене сприйняття гендерних ролей;

підвищену тривожність або агресивність;

відчуття ізоляції та низької самооцінки;

соціальну ізоляцію або агресію у спілкуванні з однолітками;

надмірний інтерес до сексуального змісту;

сексуалізовану поведінку (використання сексуалізованої лексики у недоречних ситуаціях, акцентування на темах сексу, ініціювання сексуальних дій з іншими, схиляння однолітків або молодших дітей до сексуальних маніпуляцій, відверті пропозиції або натяки дорослим).

У цей період велике значення має атмосфера в сім’ї. Діти сприймають моделі взаємодії між батьками та можуть у майбутньому наслідувати їх. Якщо між батьками холодні стосунки, в родині має місце домашнє насильство, це так само матиме вплив на психосексуальний розвиток дитини, завдаватиме негативних наслідків для її психічного здоров’я, дитина може вирости емоційно стриманою, мати труднощі у побудові близьких взаємин з іншими та висловленні своїх почуттів тощо.

Підлітки від 13 до 18 років

У підлітковому віці сексуальна поведінка стає більш приватною. Підлітки можуть:

експериментувати із сексуальними стосунками за згодою однолітків;

шукати інформацію про секс;

мастурбувати наодинці.

Важливо зауважити, що мастурбування у громадських місцях або у присутності інших (нав’язлива маустурбація) не є нормотиповою поведінкою. Психологу важливо врахувати, що наслідки сексуального насильства можуть проявлятися у:

труднощах із встановленням довірливих стосунків;

повному уникненні інтимності;

виникненні конфлікту щодо власної сексуальної орієнтації;

відмова від будь-яких розмов про стосунки чи секс;

викривленні уявлення про секс як засіб домінування чи маніпуляції;

небезпечній сексуальній поведінці (часта зміна статевих парнерів, аресивна сексуальна поведінка тощо);

саморуйнівна поведінка (порізи, самокалічення, суїцидальні думки або спроби суїциду);

вживання дитиною алкоголю або наркотиків.

Підлітки часто соромляться своїх емоцій, тому важливо створити атмосферу довіри. Допомогти підлітку усвідомити, що їхня цінність як особистості не визначається травмою. Важливо зауважити, що виявлення сексуалізованого інтересу підлітками до значно молодших дітей не є нормотиповою поведінкою.

Більш широко з інформацією про наслідки сексуального насильства щодо дитини можна ознайомитися тут.

Отже, розуміння психосексуального розвитку допомагає психологу визначити, яка поведінка та особливості дитини лежать в межах норми, а яка знаходиться поза межами віку і є ознакою психотравмувального впливу на дитину негативних факторів у її оточенні, зокрема і ознакою пережитого досвіду сексуального насильства.

Використані джерела:1. Герман Дж. Психологічна травма та шлях до видужання. Львів : видавництво Старого Лева, 2015. 416 с.
2. Довідник діагностичних критеріїв DSM-5 від Американської психіатричної асоціації / пер. з англ. О. Лисак, М. Прокопович ; наук. ред. В. Горбунової, Л. Засекіної, О. Плевачук. Львів: Галицька видавнича спілка, 2023. 536 с.
3. Балакірєва О. М. , Бондар Т. В. та ін. Соціальна обумовленість та показники здоров’я підлітків та молоді: за результатами соціологічного дослідження в межах міжнародного проекту «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді» : моногр. / ЮНІСЕФ, ГО «Укр. ін-т соц. дослідж. ім. О. Яременка». К. : Поліграфічний центр «Фоліант», 2019. 127 с. URL: https://www.unicef.org/ukraine/media/921/file/Social%20conditionality%20and%20indicators%20of%20adolescent%20and%20youth%20health%20in%20Ukraine.pdf
4. Індикатори фізичного, сексуального, психологічного насильства щодо дитини, а також нехтування потребами дитини. Інформація для спеціалістів, ВГЦ Волонтер, Представництво Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) 2020). URL: https://www.unicef.org/ukraine/media/4191/file/Indicators.pdf
5. Козлова А. Діагностика насильства над дітьми. Київ: «Видавнича група «Шкільний світ», 2020. 120 c.
6. Кришталь В. В., Ворнік Б. М. Сексопатологія: підручник. Київ: «Медецина», 2014. 544 с.
7. Як опитувати дитину: порадник для фахівців, які беруть участь в опитуванні малолітніх свідків та потерпілих / Авт.-упорядн.: А. Будзиньська; Переклад: Л. Кухарська; Адаптація до кримінально-процесуального законодавства України: Г. Христова. Київ. 2009. 64 с.

Інформаційну платформу створено в межах ініціативи ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та у партнерстві з Національною психологічною асоціацією (Дивізіоном ювенальної психології).