Як уникнути психологічного впливу в процесі роботи з учасниками кримінального провадження: поради психологам

В силу специфіки професійної діяльності психолог досить часто у спілкуванні з учасниками кримінального провадження стикається з «ярликами», «навіюванням», «шаблонним мисленням», «стереотипами». Існує й думка про вірогідність впливу на нього версіями слідства, що позначатиметься на проведенні слідчих дій та отриманні об’єктивної інформації від дитини.

Психолог має бути готовим до цього, тож для збереження власної незалежності йому слід визначити:

    чи впливають думки / слова / погляди / упередження представників слідства (дізнавачів, слідчих, прокурорів, ін. осіб) на його ставлення до дитини; 
    чи бере він до уваги суб’єктивну характеристику підозрюваного, висловлену слідчим; 
    чи прислухається до слів дізнавача або адвоката / захисника стосовно дитини і чи бере до уваги випадково почуті розмови, свідком яких він став; 
    чи оцінює свідка / потерпілого / підозрюваного за інформацією, отриманою від його законного представника; 
    чи транслює на дитину власні погляди, ставлення, досвід під час слідчих дій, до яких він залучений; 
    чи схильний до прийняття поширених у суспільстві стереотипів, приміром, якщо підозрюваний – то з родини, яка опинилася у складних життєвих обставинах; якщо зґвалтована під час вечірки – то сама винна, чого туди пішла; якщо вкрав шоколадку – то майбутній злочинець як батько і брат тощо. 

Самоаналіз поглядів / ставлення ґрунтується на розумінні природи та механізму дії психологічного впливу на дитину й допомагає психологові сформувати власне безоцінне ставлення до неї ще до початку слідчих дій і керуватися ним до їх завершення. Що розуміється під психологічним впливом? Це – зміна поглядів, мотивів, установок, станів, поведінки людини тощо за допомогою вербальних і невербальних психологічних засобів.
Складові психологічного впливу*:

    цілеспрямований інформаційний характер та технологічність;
    скерованість на досягнення запланованого результату; 
    наявність психологічних регуляторів, спрямованих на зміну активності конкретної людини, вплив на її психічний стан, думки, почуття й дії за допомогою винятково психологічних засобів; 
    наявність певних вольових зусиль суб’єкта у впливі на нього. 
    наявність певних вольових зусиль суб’єкта у впливі на нього. 
    До прикладуПеред початком допиту представники слідства повідомляють психологу, що провадження про зґвалтування неповнолітньої навряд чи дійде до суду, а якщо й дійде, то розглядатиметься роками, і що вірогідність справедливого покарання підозрюваного є вкрай низькою. Постраждала дівчина – сирота. Підтримати її та оплатити приватним адвокатам її захист нікому. Батько підозрюваного – місцевий авторитет, депутат і заможна людина. На думку представників слідства (не виключено, що вони перебувають під впливом батька підозрюваного) найкращим варіантом стане переконання дівчини в тому, що вона була в сильному алкогольному сп’янінні і не пам’ятає, що з нею сталося та хто саме скоїв акт насильства.  Чи відіб’ється це та яким чином на психологові? Звісно, так, бо, незалежно від його намагань, він не в змозі буде вплинути на слідство. Усвідомлюючи свою роль та функцію у слідчих (розшукових) та процесуальних діях, він не має допустити впливу на себе, тож мусить зважати на таку вірогідність. Вплив може бути прямим, опосередкованим, а також з елементами психологічного тиску. 

Далі Розглянемо його деякі різновиди. 

  • Мислення ярликами – когнітивний фільтр, який не потребує критичного мислення, «полегшує» роботу нашого мозку, швидко та без критики класифікує людей або процеси, «навішуючи» на них умовні ярлики: «поганий», «розумний», «брехливий», ін. 

  • Шаблонне мислення – це спосіб використання готових стандартних відповідей.

  • Навіювання / сугестія – психологічний процес, що без пояснення й об’єктивних причин впливає на переконання, віру, підсвідомість людини / осіб з метою зміни її / їхнього стану, ставлення до події, спонукання до дій, ін.

  • Стереотип – сукупність певних (часто звичних, вкорінених) уявлень, думок, висновків про світ, довкілля, людей тощо. Стереотипним є той, що часто повторюється, звичний, загальноприйнятий, шаблонний. 

  • Переконання – свідомо аргументований вплив на інших людей з метою зміни їхнього судження, ставлення, намірів або рішень.

  • Маніпуляція – прихований вплив на опонента, його дії, систему ставлень, орієнтацій тощо.

  • Примус – вимога виконувати розпорядження ініціатора, підкріплюване прихованими або явними погрозами.

  • Емоційне зараження – це передача в різний спосіб певною особою іншій людині або групі осіб свого стану, сприйняття і ставлення до того, що відбувається.

    A
    Якщо під час слідчої (розшукової) та процесуальної дії ви помітили один або декілька вищезгаданих проявів, скористайтеся викладеними нижче порадами.
    Зупиніться в діях і прийнятті рішень та оцініть ситуацію відсторонено, щоби спростувати або підтвердити можливий вплив на вас. 
    Зважайте на те, що кожна дитина унікальна, а двох однакових допитів не буває, навіть якщо вони проводяться за однією методикою (наприклад, «Зелена кімната»). Кожна нова взаємодія з дитиною є новим досвідом, тому не беріть до уваги попередній, навіть якщо він здається вам корисним і доцільним. Кожен постраждалий і підозрюваний – це людина з усіма ознаками індивідуальності.
    Дотримуйтеся принципу об’єктивності і вчасно кажіть про помічені вами спроби впливу інших осіб на вас. Якщо така можливість відсутня або ви в сумнівах, то фіксуйте помічені прояви, аналізуйте записи, переглядайте відео слідчої дії тощо з метою підсилення розуміння того, що відбувалося.
    Дійте раціонально, не піддавайтеся емоціям. Збирайте інформацію та оцінюйте ситуацію, беручи до уваги сказане представниками слідства, законними представниками дитини, іншими людьми, а лише потім аналізуйте і робіть висновки на підставі матеріалів кримінальної справи, спілкування з потерпілим та за наявності – свідками. 
    Подумайте, які мотиви в тих, хто намагається тиснути на вас, застосовує примус або маніпулювання. Занотовуйте свої спостереження (що казав / робив / як себе поводив певний дізнавач, слідчий). Спробуйте зрозуміти, з якою метою це відбувалося.
    Пам’ятайте, що кожен може помилятися, піддаватися зовнішньому впливу і переоцінювати себе, спираючись на власний досвід. Тож перш ніж на когось «повісити ярлик» спочатку станьте уважним спостерігачем, дізнайтеся якомога більше, а вже потім робіть висновки і будьте готові до змін, визнаючи власні похибки.

Розглянемо та проаналізуємо ситуації з практики

  • Ситуація 1

    Хлопець 17-ти років, статус – підозрюваний, шахрайським способом заволодів чужими коштами.   На підготовчій фазі психолог дізнається від слідчого, що підозрюваний є тимчасово переміщеною особою з окупованого міста, мешкає з мамою, яка залишилася без роботи, що під час відібрання пояснень хлопець плакав і що слідчому його жаль, адже раніше підозрюваний не мав проблем із законом та, імовірно, вчинив протиправні дії через складну матеріальну ситуацію в родині.   Дайте собі відповіді на запитання:● Яке у вас перше враження від ситуації? ● Чи відчуваєте намагання слідчого вплинути на психолога? ● Як би ви відобразили у висновку отриману від слідчого інформацію й чому? 

  • Ситуація 2

    Дівчина 15-ти років, статус – потерпіла від дій сексуального характеру невстановленої слідством особи (вагінальне проникнення в тіло неповнолітньої без її добровільної згоди).   На підготовчій фазі психолог дізнається, що в селі, де трапилась подія, дівчина характеризується як особа «легкої поведінки» й як така, що прагне отримати матеріальну компенсацію від хлопця.   Дайте собі відповіді на запитання:● Яка перша думка була у вас про ситуацію?● Чи вплинула б на ваше ставлення до дитини отримана про неї інформація й чому? ● Який алгоритм поведінки обрали би ви під час допиту неповнолітньої?● Чи намагалися б ви у будь-який спосіб підтвердити або спростувати отриману інформацію й чому?

  • Ситуація 3

    Три свідки чоловічої статі віком 15, 16, 17 років проходять у кримінальному провадженні з малолітньою дівчиною, яка покінчила життя самогубством і з якою вони були знайомі.
          Троє неповнолітніх хлопців є свідками у кримінальному провадженні стосовно знайомої їм малолітньої дівчини, яка покінчила життя самогубством.
          Цілком випадково психолог почув, як хлопці в присутності їхніх законних представників (батьків) домовлялися між собою про спільну версію.
          Дайте собі відповіді на запитання:● Чи вплинуло б на вас випадково почуте? ● Чи ви б обговорювали / погоджували зі слідчим список запитань до свідків з урахуванням ситуації, яка вам особисто відома?● Чи стали б ви говорити із законними представниками свідків з цього приводу? Аргументуйте свою відповідь: якщо «ні», то чому, якщо «так», то з якою метою.● Чи зміняться, на вашу думку, показання хлопців, коли вони дізнаються, що їх опитуватиме психолог, котрий чув їхню розмову? 

  • Ситуація 4

    Дівчина 16-ти років написала заяву стосовно вчинення з нею дій сексуального характеру (розбещення) наймачем житла у квартирі, де проживає вона, мати та двоє інших наймачів. Психолог, залучений до проведення допиту й надання довідки, отримав на підготовчій фазі інформацію від слідчого про результати перевірки чоловіка на поліграфі, що дає підставу стверджувати про неправдивість свідчень дівчини. Крім того, підозрюваний винаймає квартиру зі своєю співмешканкою, що також ставить під сумнів його розбещування неповнолітньої. 
    Дайте собі відповіді на запитання:    ● Чи реагує ваша свідомість на це повідомлення й як саме?● Чи намагається слідчий, на вашу думку, вплинути на психолога? ● Чи вплинула б подібна інформація на вашу взаємодію з дитиною під час слідчої дії?● Чи написали б ви у своїй довідці про отриману від слідчого інформацію? Обґрунтуйте свою думку. ● Як би ви реагували на пропозицію / вимогу / прохання слідчого змінити текст, який, на вашу думку, є об’єктивним і складений відповідно до вимог? 

  • Ситуація 5

    Хлопець 17-ти років, статус – підозрюваний, вчинив декілька умисних злочинів, заволодівши чужим майном.  Перед допитом до психолога звернувся його захисник, повідомивши, що він співчуває хлопцеві, який перебуває на психіатричному обліку з діагнозом «клептоманія», наслідком якого є патологічна тяга до крадіжок.  
    Дайте собі відповіді на запитання:    ● Чи вплинула б і як саме на ваші дії й поведінку інформація, отримана від захисника?● Чи ви б намагалися спростувати або перевірити почуте?● Про який з видів впливу йдеться в цьому випадку? Аргументуйте свою відповідь. 

Отже, з огляду на вищевикладене, підсумуємо, що психолог, залучений до слідчих та процесуальних дій за участю дітей, має постійно тримати фокус на найкращих інтересах дитини, зважаючи на її чутливість, недостатню обізнаність згідно з віком, схильність до стороннього впливу, навіювання тощо. Психолог має так само контролювати й себе, уникаючи впливу представників слідства на свої дії та висновки, дотримуючись власних установок, які вважає справедливими.    Допомогти в цьому процесі можуть такі рекомендації:

    постійно тримайтеся мети слідчої дії та вашої ролі в захисті прав та інтересів дитини незалежно від її процесуального статусу;
    в разі висловлення слідчими / дізнавачами власних версій бачення подій намагайтеся їх або підтвердити, або спростувати результатами відповідей дитини на додаткові запитання, спілкування з нею та її законним представником на підготовчій фазі, іншими матеріалами справи;
    у підготовці висновку враховуйте вікові та індивідуальні особливості дитини;
    розвивайте власне критичне мислення, не припускайте упередження, уникайте стереотипів;
    підвищуйте в різний спосіб свій професійний рівень, читайте спеціалізовану літературу, переглядайте тематичні вебінари, систематично відвідуйте супервізії та інтервізії;
    майте час дбати про себе, свій фізичний та ментальний стан. 
Illustration

Інформаційну платформу створено в межах ініціативи ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та у партнерстві з Національною психологічною асоціацією (Дивізіоном ювенальної психології).

Illustration

Інформаційну платформу створено в межах ініціативи ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та у партнерстві з Національною психологічною асоціацією (Дивізіоном ювенальної психології).