Захист висновку / довідки психолога у суді

Висновок психолога –– це документ, у якому відображено роз’яснення показів дитини. Це носій цінної інформації про обставини події та, власне, про саму дитину, який дозволяє посилити її голос. Так, нерідко після проведених слідчих дій за участі дитини всі отримані документи (включно з відео) можуть піддаватись аналізу під час проведення судових експертиз. Фахівцеві-психологу важливо пам’ятати: якщо висновок психолога «не приймуть» у суді, то існує ймовірність, що подальші докази, які збирались слідством, можуть поставити під сумнів. Сторона захисту може ретельно готуватися й аналізувати висновок психолога, щоб виявити «слабкі місця». У зв’язку з цим психологу важливо здійснювати його детальну підготовку.

Процес підготовки

  • icon

    Знати свої права і обов’язки відповідно до чинного законодавства на момент написання висновку (законодавство має тенденції змінюватись, але суд враховуватиме законодавчу базу того часу, коли здійснювалось кримінальне провадження). Для цього потрібно відкрити статті КПК, якими регламентовано ваші права. Також для кращого орієнтування можна подивитись у постанову про залучення спеціаліста (якщо вона була) — там є перелік статей, якими керувався слідчий, прокурор або дізнавач.

  • icon

    Перечитайте свій висновок. З часом висновки пишуться дедалі краще та якісніше, а тому, коли ми озираємось «назад», може здаватися, що якість висновку не є дуже доброю. Під час перечитування висновку важливо сфокусуватися на тому, щоб зробити рефреш обставин подій та оцінити смислове наповнення самого висновку. Так, можливо, не вистачатиме якихось додаткових прояснень, особливо якщо під час допиту не здійснювалась відеофіксація. Але ви зможете згадати про це на самому судовому засіданні. Можна сісти й виписати все, що може мати значення для судового слідства: наявність постанови, процедура проведення та чим вона була зумовлена, інформація, яка була недостатньо описана, вікові особливості дитини, джерела, на які ви спирались під час написання висновку (щоб довести, що ви дотримувалися принципу науковості), наявність інформації, яка, ймовірно, може бути сприйнята як вихід за межі компетенції тощо. Після цього можна прописати собі відповіді на кожен із виписаних пунктів. Випишіть усе, що ви робили, обґрунтовуючи, чим керувались у процесі роботи, на який результат вийшли та яким чином. І, відповідно, візьміть ці нотатки з собою.  При нагоді спробуйте потренуватися з колегою / колежанкою (щоб він або вона позапитували вас по висновку), але лише якщо є така можливість. Якщо у вас немає копії свого висновку, то ви зможете перечитати його в суді.

  • icon

    Підготуйте необхідні документи, які посвідчують вашу особу (паспорт), а також підтверджують вашу кваліфікацію (диплом про вищу освіту психолога, сертифікати про проходження курсів підвищення кваліфікації, тренінгів тощо з відповідною тематикою: робота із дітьми, участь психолога у кримінальному провадженні тощо). Можна заздалегідь підготувати собі папку з цими документами для зручності.

  • icon

    Підготуйте аркуші паперу / блокнот та ручку, на яких зможете фіксувати поставлені вам запитання. А також візьміть із собою протоколи роботи, які ви робили під час комунікації з дитиною.

  • icon

    Зовнішній вигляд теж має значення, тому оберіть для судового засідання одяг ділового стилю.

У процесі судового засідання

Коли відбувається ваш допит, ви нерідко можете відчувати хвилювання, і це типово для таких ситуацій. Щоб впоратися з цим, нагадайте собі, що ви тут задля дитини, щоб розповісти про неї та про той досвід, який вона отримала внаслідок події. Пам’ятайте, що ви є експертом / експерткою свого висновку і краще за вас його ніхто не знає. Коли вам почнуть ставити запитання, ви можете їх фіксувати. Прослухавши запитання, не поспішайте одразу на нього відповідати. Спочатку розділіть його (якщо в цьому є необхідність, наприклад, коли в одному запитанні можуть бути два), проаналізуйте, чи належить це запитання до меж вашої компетенції, а також спробуйте зрозуміти, чи немає у ньому певної «провокації» або маніпуляції (до прикладу, коли висловлювання дитини виривають із контексту). Відповідаючи на запитання, важливо спиратись на висловлювання дитини, наукові або методичні джерела — це підсилить об’єктивність висновку. Також варто слідкувати за тим, щоб сказані вами слова не перекручувались. Не фокусуйтесь на потребі відповідати на всі запитання, які вам ставлять. Ви відповідаєте лише на ті з них, які стосуються написання висновку, а саме: особливості взаємодії з дитиною (або іншими учасниками кримінального провадження) та яким чином ви писали висновок (відповідно до яких норм, які джерела використовували, чи переглядали відео тощо). Якщо вам ставлять запитання, наприклад, про ваше особисте життя (наприклад, чи ви одружені, чи маєте дітей), у такому випадку ви можете сказати, що це запитання не стосується вашої участі як психолога або вашого висновку. На якісь абстрактні запитання (наприклад, що буде з дитиною через п’ять років) ви можете відповісти, що це не було предметом вашої участі. І не забувайте: в будь-який момент ви можете попросити перерву (до прикладу, для підготовки відповіді на запитання).

Рекомендації щодо комунікації з учасниками судового засідання:

    Ви маєте бути дружньо налаштованими, навіть якщо вас намагаються дестабілізувати емоційно.
    Ваш голос має бути достатньо гучним, а темп — не занадто швидким, щоб вас могли почути та зрозуміти всі учасники.
    Не варто вступати ні з ким у конфронтацію. Будьте непохитними: ви у суді, бо представляєте інтереси дитини. Коли вас можуть квапити або ставити забагато запитань, дайте собі час перед тим, як відповідати, або попросіть повторити запитання. На ті з них, які не стосуються вашої професійної діяльності, ви можете не відповідати.
    Пояснюючи причини поведінки або реакцій дитини, робіть це через призму вікової психології, а також з позиції того, що найкраще відповідає інтересам дитини.
    Підтверджуйте об’єктивність та надійність свого висновку, адже ніхто краще за вас не знає, якою була ваша взаємодія з дитиною.
    Вірте у себе, адже саме ви є експертом у тому, що написано у висновку. Це нормально — не знати відповіді на всі запитання, і краще озвучити це, ніж вигадувати відповідь.